Тисячі Осеней

Пік Півкроку, як і говорить назва, має небагато місця для однієї людини, півкроку вперед - і ви на краю скелі, на висоті у тисячі метрів. Над піком височать гострі скелі, ростуть дикі дерева, а знизу простягається безмежний туман.

Прямо навпроти був ще один пік - Пік Жалю, який був не менш вражаючими та обривистим, ніж Пік Півкроку. Він здіймався на сотні метрів вгору, наче розрізаний ножем. Не знайдеш місця, щоб встати. Густі рослини покривають каміння, змушуючи кожного, хто це побачить, шкодувати, що подивився на вершину. Звідси і походить назва.

Між цими двома вершинами був природний бар'єр. Хмарне море, здавалось, застигло, не даючи осягнути, наскільки глибока прірва між ними. Можна було невиразно почути шум річки, що,подібно до бігу лева, нескінченно линула вперед. Тому сюди не наважувались підійти навіть звичайні лісничі та мисливці. Якби там зараз стояв майстер бойових мистецтв з Сяньтяню, він був би вражений людською нікчемністю перед волею Небес.

Втім, знизу, під хмарами і туманом, біля підніжжя гори, між річкою та гірськими скелями, стелилася вузька і нерівна кам'яна стежка. В той момент нею йшли двоє людей.

Бурхлива річка стрімко неслася вперед. Хвилі час від часу розбивалися об мокре та слизьке каміння, утворюючи бризки. Той, хто там йшов, міг з легкістю промокнути, якщо не впавши, то принаймні потрапивши під розбиті хвилі. Аби будь-хто спробував нахилився до скелі, то лишень вдарився б об гострі камені. В такому місці кожен би відчував себе наче в пастці. Було абсолютно неможливо залишатися безтурботним та граціозним, неквапливо прогулюватись, ніби власним подвір'ям.Як, наприклад, ці двоє людей.

- Подейкують, двадцять років тому даоський майстер Ці з гори Сюаньду переміг Хулуґу, експерта бойових мистецтв номер один у Тудзюе. Просто тут, на вершині піку Півкроку. Він змусив його заприсягтися не ступати на Центральні рівнини протягом наступних двадцяти років. Шкода, що я був замалий, щоб особисто побачити бій. Гадаю, він був дивовижним.

Молодий чоловік, що говорив, був позаду. Двоє йшли спокійним темпом, тримаючи дистанцію в три кроки.

Чоловік попереду ступав повільними кроками, відчуваючи себе настільки впевнено, що здавалося, ніби вони дійсно прогулюються подвір'ям.

Кроки юнака позаду трохи більші, але не менш вишукані. Якби він був там один,то, можливо, здалось би,що він безсмертний, але зараз різниця між ними двома була помітною.

Янь Вуши посміхнувся:

-Зважаючи,що тоді відбувалося під Небесами, Ці Фенґе дійсно заслуговував називатися "номером один". Хулуґу, будучи безкультурним варваром, сам винен в тому, що зганьбив себе через свою самовпевненість.Лише через те, що Ці Фенґе міцно тримався за мораль даоських сект, він не завдав останнього смертельного удару, наполягаючи на тому, щоб укласти двадцятирічну домовленість. Чим це допомогло? Хіба що посіяло зерно майбутніх неприємностей для гори Сюаньдю.

- Наставнику, чи дійсно бойові навички Хулуґу такі майстерні? - з цікавістю запитав Ю Шен'янь.

- Я не був би впевненим у своїй перемозі, якби бився з ним прямо зараз.

- Він справді настільки сильний?

Ю Шен'янь трохи злякався, бо знав про силу та неосяжність бойових навичок свого наставника. Оскільки Хулуґу зміг почути такі слова від нього, то мабуть, він був настільки сильним, що міг би увійти в трійку кращих під Небесами.

- Інакше чому б я казав, що Ці Фенґе посіяв зерно неприємностей для майбутнього покоління? Хулуґу програв Ці Фенґе двадцять років тому, це правда,але різниця між їхніми силами була невеликою.За двадцять років він точно покращив свої навички. Після смерті Ці Фенґе, гора Сюаньду не знайде іншого такогог Ці Фенґе, - байдуже відповів Янь Вуши.

- Це правда. Даоський майстер Ці вознісся на Небеса п'ять років тому, - тихо зітхнув Ю Шен'янь.

- Хто зараз лідер клану на горі Сюаньду?

- Учень Ці Фенґе на ім'я Шень Цяо.

Янь Вуши ніяк не відреагував на це ім'я. Він зустрічався з Ці Фенґе лише один раз, двадцять п’ять років тому. Тоді Шень Цяо щойно став особистим учнем* майстра Ці.

|Особистий учень - учень, що мав теплі стосунки зі своїм вчителем і був обраний для особистого навчання своїм майстром, який, в свою чергу,передавав всі свої знання.|

Попри те, що гору Сюаньду славили «даоським кланом номер один під Небесами», в очах Янь Вуши, який щойно вийшов з десятирічної Медитації Зачинених Дверей*, після смерті Ці Фенґе не було нікого,вартого уваги.

|Медитація Зачинених Дверей - культивування на самоті, зазвичай після важких травм|

Але, на жаль, Ці Фенґе вже помер.

Побачивши, що його вчитель не дуже зацікавлений в цьому, він продовжив:

- Дійшли чутки, що Квеньє, учень Хулуґу та Лівий Король Туці*, а також експерт номер один в Тудзюе, призначив Шень Цяо поєдинок сьогодні на вершині Піку Півкроку, проголосивши, що це помста за ту ганьбу, якої зазнав його вчитель двадцять років тому. Чи не хотів би ти, наставнику, подивитися?

|Лівий Король Туці - високий титул, який надавався зазвичай наступникам чанью. "гідний/мудрий князь/король"|

Янь Вуши проігнорував запитання, натомість сказавши:

- За десять років, що мене не було, сталася якась інша важлива подія, окрім смерті Ці Фенґе?

Ю Шен'янь на мить замислився, перш ніж мовити:

- Після того, як ви відійшли у медитацію, Ґао Вей зійшов на трон як новий імператор Ці. Але він з тих людей, які потопають в тілесних насолодах та розкішному житті, тому національна могутність Ці різко впала. Подейкують, Ювень Йон, імператор Джов, планує напад на Ці. Боюся, що північні регіони невдовзі перейдуть до Джов. Після смерті Ці Фенґе змінився також рейтинг десятки найкращих майстрів, серед яких Ї Бічень з даоського храму Чвеньян на горі Цінчен, дзен-майстер Сюетін з Джов та виконуючий обов'язки головного магістра Жуянь Кехвей з інституту Ліньчвань. Вони входять в трійку найкращих, представляючи три різні школи: даосизм, буддизм і конфуціанство. Проте, дехто каже, що мудрець Дзюше з Туюхвеню та Хулуґу також мусять бути в цій трійці. Якщо за ці двадцять років він дійсно покращив свої навички, то,повернувшись на Центральні рівнини, він зможе змагатися за перше місце під Небесами.

Побачивши, що вчитель все ще йде прямо, не відповідаючи, Ю Шен'янь намагався переконати його:

- Вчителю, Квеньє зміг викликати на бій Шень Цяо, тож,ймовірно, це буде вражаюче, враховуючи, що після того, як Шень Цяо очолив Фіолетовий маєток на горі Сюаньду, він почав ще менше вступати в поєдинки, живучи усамітнено.Він входить до десятки кращих майстрів лише через репутацію свого вчителя. Якщо вчитель хоче дізнатися справжню силу гори Сюаньду - сьогодні чудова можливість, але боюся, що вершина Піку Жалю вже заповнена майстрами, які зібралися подивитися на бій.

Янь Вуши нарешті зупинився.

- Ти думаєш, я повернувся для того, щоб подивитися на бій?

- Тоді який план у вчителя? - спитав Ю Шен'янь,трохи нервуючи.

Йому було лише сім років, коли Янь Вуши взяв його в учні, але ще через три вчитель зазнав поразки під час битви з Великим Майстром демонічної секти Цвей Йовванем і ,будучи пораненим, увійшов у медитацію Зачинених Дверей,що тривала десять років.

Протягом цього часу Ю Шен'янь прожовжував вдосконалюватися за вказівками Янь Вуши, та багато подорожував. Зараз його здібності набагато кращі,ніж тоді. Настільки, що він вже в числі першокласних майстрів. Проте, вони не бачилися десять років. Звичайно, між ними була деяка незвичність та непорозуміння. Ба більше, Янь Вуши став ще сильнішим та могутнішим, тож трепет у серці Ю Шен'яня збільшувався. Його невимушеність, яку він демонстрував перед іншими, перетворилася на обережність поруч із його наставником.

Заклавши руки за спину, Янь Вуши заговорив:

- Я вже бачив поєдинок між Ці Фенґе та Хулуґу багато років тому. Шень Цяо та Квеньє - їхні учні, але занадто молоді, аби перевершити своїх вчителів. Я привів тебе сюди лише тому, що тут швидка течія та суворий рельєф з'єднують це місце з тінями Небес та духом землі, та є ідеальним місцем для практики та опанування бойових мистецтв. Поки я був у медитації, я не міг навчати тебе, але тепер не можу дозволити тобі затримуватися на досягнутому, без жодних стрибків у знаннях.Поки ти не зможеш досягнути п'ятого ступеня Фундаментальних записів Фенікса-Цілінь, ти залишатимешся тут.

Ю Шен'янь відчув щось таке,наче його скривдили. Він жодного разу не проґавив занять за всі десять років, навіть під час подорожей. Зараз йому тільки-но виповнилося двадцять, а він вже зміг опанувати четвертий ступінь Фундаментальних записів Фенікса-Цілінь та був завжди одним з найкращих майстрів свого покоління. Шенʼянь пишався собою, але після слів вчителя йому здалося, ніби він і не зробив нічого вартого його уваги.

Немов побачивши думки Ю Шен'яня, Янь Вуши саркастично посміхнувся, докоряючи:

- В твоєму віці я вже опанував шостий ступінь, чим ти пишаєшся? Замість змагань з тими маленькими рибками, чому б тобі не позмагатися зі мною?

Серед його пасма розсівалась сивина, але це ніяк не впливало на той шарм та чарівність,що були у вчителя. Слід ледь помітної посмішки ще більше полонив, не даючи зупинитися розглядати його обличчя. Біле вбрання розвивав вітер, але людина лишалася непорушною. Він все ще стояв, зціпивши руки за спиною. Його оточила незрима стримуюча аура, випромінюючи таку зарозумілість, наче він дивився на світ з вершини гори, кидаючи виклик кожному, хто наближався до нього.

Навпроти нього стояв Ю Шен'янь, який,відчувши брак повітря, зробив кілька кроків назад. З глибоким почуттям пошани і страху, він сказав:

- Вчитель володіє небесним талантом, тож як я, ваш учень, можу змагатися з вами?!

- Привітай мене найкращими прийомами, які ти вивчив. Я хочу побачити твій прогрес за ці роки.

Відколи його вчитель увійшов у медитацію, Ю Шен'янь не випробовував свої майстерні навички, тому, почувши виклик від свого наставника,трохи завагався. Проте, це вагання зникло, коли він побачив блиск нетерпіння на обличчі Янь Вуши.

- Тоді, будь ласка, вибачте цьому учню за грубість!

Перш ніж його голос встиг стихнути,тіло вже рухалося, здіймаючи рукава мантії вгору. Без особливих зусиль він вже приземлився поруч із Янь Вуши.

Ю Шен'янь підняв рукава та атакував долонею. Легкість руху була настільки неземною, що для будь-кого іншого цей рух виглядав подібно до підняття весняної квітки або змахування пилу літньої ночі.

Але ті, хто був поруч, відчули б, як від удару затремтіли квіти, а річка рушила в зворотному напрямку. Її бурхливі хвилі та піну підхопив потік вітру, який з гуркотом мчав до Янь Вуши!

Однак ударна хвиля, здатна зупинити річку та змусити течію змінити напрямок, розбіглась по обидва боки від Янь Вуши, навіть не встигши наблизитися, наче його захищав незримий бар'єр.

Він все ще непохитно стояв на тому ж місці, анітрохи не ворухнувшись. Коли долоня Ю Шен'яня вже була біля його обличчя, він підняв палець.

Лише один палець і нічого більше.

Але цей єдиний палець зупинив атаку Ю Шен'яня просто в повітрі.

Ю Шен'янь відчув, як весь потік енергії, яку він вклав в цей удар, повертається до нього. Зворотня атака була в кілька разів потужніша за ту, яку він створив щойно. Вражений, він використав силу потоку, щоб швидше відступити.

Це змусило його зробити більше десяти кроків назад!

Коли він нарешті зміг встояти на камені, його серце все ще калатало від страху.

- Дякую,вчителю,за ваше милосердя!

Було мало людей у світі бойових мистецтв, які змогли б витримати цей удар, тому Ю Шен'янь був цілком задоволений собою.

Але Янь Вуши одним лише пальцем змусив його відступити.

«На щастя, вчитель лише хотів перевірити мої здібності, тому не став атакувати далі. Та якби це був ворог…»

Думаючи про це, Ю Шен'янь в паніці покрився холодним пітом. Більше він не буде таким самовпевненим.

Знаючи, що вже досяг бажаного, Янь Вуши не збирався далі про це говорити.

- Не марнуй свій талант. За кілька днів я відправляюся до Тудзюе. Після того, як ти опануєш п'ятий ступінь, якщо більше нічого буде робити, можеш знайти свого старшого бойового брата. Не вештайся на вулиці без діла.

- Так, - шанобливо відповів Ю Шен'янь.

- Краєвиди цього місця створені природою, і сюди рідко хто приходить. Я хотів би прогулятися, тому тобі не варто...

Перш ніж він встиг закінчити, неподалік почувся гуркіт.

Вони одночасно подивилися в сторону звуку і побачили, як хтось, наче його кинули зверху, ламаючи гілля, летить вниз і б'ється об підніжжя скелі.

Навіть майстру Сяньтяню було б важко пережити падіння з такої висоти.

Вже не кажучи про те, що ця людина точно впала не випадково. Мабуть, вона була важко поранена.

- Наставнику? - Ю Шен'янь дивився на Янь Вуши, чекаючи вказівок.

- Йди подивися.

Даоське вбрання на людині було розірване. Ймовірно, гілками та камінням. Зі свіжою кров'ю, що текла з його ран, впізнати його було ще важче.

Людина вже знепритомніла, втративши всі сили, навіть не змогла тримати свого меча. Коли він падав, то меч теж полетів вниз, приземлившись поруч із ним.

- Боюся, в нього щонайменше зламано кілька кісток, - сказав Ю Шен'янь, розглядаючи чоловіка. Насупившись, він висловив співчуття, клацнувши язиком. Потім перевірив пульс, і зрозумів: шанси на виживання є, але дуже малі.

Проте, для такої людини,як він, порятунок життя , ймовірно, був би не набагато кращим за смерть.

Зрештою, Ю Шен'янь був учнем демонічної секти. Незважаючи на свій молодий вік, запас його доброти вже обмежений. Маючи при собі цілющі пігулки, він не збирався віддавати їх.

Проте…

- Наставнику, сьогодні день бою між Шень Цяо та Квеньє. Тож якщо ця людина впала зверху, то чи може бути…

Янь Вуши підійшов. Він не дивився на чоловіка, натомість взявши його меч.

Його лезо було холодним, наче осіння вода, без найменших ушкоджень, а відблиск річок і туманів створював враження, наче рябіло саме лезо.

Ю Шен'янь підійшов ближче, щоб краще роздивитися, аж раптом здивовано вигукнув:

- Небесний меч Скорботи*! Цей меч належить лідеру клану Фіолетового маєтку на горі Сюаньду! То це дійсно Шень Цяо!

| Небесний меч Скорботи - також Тонбей. Буквально означає "гори і річки сумують разом із нею/ним", а "гори і річки" часто використовють для позначення "світ/земля/природа"|

Він відчув, що це було неможливо, дивлячись на ледве живе тіло Шень Цяо.

- Ці Фенґе був найсильнішим майстром бойових мистецтв. Як так сталося, що Шень Цяо, його особистий учень, а ще й лідер гори, зазнав такої поразки?

Якби це був хтось інший, Янь Вуши навіть не поглянув би на нього. Але Шень Цяо був лідером клану, це особливий випадок.

Він кинув меч Скорботи Ю Шен'яню, а потім на мить затримав погляд на невпізнанному обличчі Шень Цяо. Раптом на його лиці з'явилася багатозначна посмішка.

- Негайно дай йому цілющу пігулку.