Світла сторона мафії

Вільямс підняв голову. Його губи розпливлися в дявольській усмішці, але через пару секунд вона пропала.

-Уточняй хто. Мого брата і боятися не має сенсу- він піднявся на ноги- По правді навіть не знаю навіщо ти братові, але якщо він вибрав цю миленьку мордашку для того щоб зробити тебе особистою шлюхою, скажу зразу- я не поважаю його вибір.

Вільямс вийшов з кімнати залишивши хлопця одного. По шкірі пробіглися мурашки і було важко навіть поворохнутися. Серце і розум поглинув страх. "Йдучи в мафію ми знали, що може статися", але хіба Нікі мав знати, що сама сім'я Корсів, а точніше старший брат ним зацікавиться!? Серце скажено калатало. Нікі прислухався до кожного шороху.

Через пару хвилин двері знову відчинилися. З них з'явився блондин з голубими очима. Він був прекрасний ніби місяць, що відображений в безкрайньому морі.

-Нікі Шемі? Правильно розумію?

Від його голосу по шкірі пробіглися мурашки. Він звучав високо і ніжно, розпливаючись по всій кімнаті і заходячи в кожний її куточок.

Єдине на що в Нікі хватило сили- кивнути головою, прикусивши губи.

-Ви мене вб'єте?..

-Що? Не будь такий кардинальний. В мене просто пропозиція для такого хорошого мафіозі як ти. Хоча брешу, в пропозиції є право вибору, в тебе звичайно теж буде, але солодко не прийдеться.

Нікі враз відчув себе сміливішим.

-Я не збираюся обговорювати з вами щось поки прив'язаний до стільця.

Джон- старший брат з сім'ї Корсів, підняв долоні вверх, все ще ніжно усміхаючись.

-Вибачте, вибачте, де мої манери?

Він одним рухом руки розв'язав мотузку і вернувся на своє колишнє місце біля дверей.

-Отже, ми, як я думаю ви знаєте, одні з найкращих мафіозних груп, але ж є кращі. Нам би було всеодно на їхнє існування, якби вони не вмішувалися в наші справи. Якщо коротко: вони оголосили нам війну. Тому нам потрібні хороші люди для перемоги. І в мене така умова: або ти нам допомагаєш, повністю обірвавши будь які зв'язки з своєю мафіозною групою, або і Каул Шемі і Зак Лоском і навіть Ліка Мерк і мить опиняться в не дуже приємні ситуації.

Дявольська усмішка, яка схоже була в них сімейним, повільно з'явилася на його лиці.

-Тож, дорогий мій друг, вибирай.

-Можна задати питання?

-Слухаю.- усмішка зникла, але його погляд все ще був спрямований на Нікі.

-Після завершення справи я зможу вернутися назад?

-Ні, але ми дозволимо піти з нашої компанії, залишивши твоїх друзів в спокої.

-Я далі можу спілкуватися з Каулом і Заком?

-Звичайно! Якщо не розкажеш нічого зайвого- в руці Джона ніби фокусника з'явився кінжал, тут і без слів було ясно що це означає.

-Можна подумати?

-Звичайно, мій дорогий друг!- його вираз обличчя став максимально дружелюбним і голос знову став високим. Джон підійшов майже впритул і пару раз легенько вдарив по плечу Нікі, трохи прикривши очі- Думай, скільки потрібно, але не забувай: тік так. Допустимо, перший крик буде Каула через три години без відповіді. Не переживай, ми його не вб'ємо. Поки що.

В цей момент Нікі зрозумів всю могутність цих двох і правдивість їхніх слів. Вони ніби з психлікарні втекли!

Відповідь була очевидна, він не мав права підставляти своїх друзів, але Нікі потрібно було зібрати всі думки до купи. Його життя і життя цих трьох зараз в руках двох навіжених, які ніби мають можливість знищити цей світ к чорту. Нікі ходив по невеличкій кімнаті туди-сюди, і ніяк не міг знайти відповідь на запитання: а чому саме він? Що ж, була надія, що Джон відповість на нього.

Нікі підійшов до закритих дверей і почав стукати, з надією що хтось зайде. Через 5 хвилин з'явився Джон.

-Подумав?

-Я згідний.

-Я і не сумнівався! Що ж, деталі обговоримо завтра. Можеш іти. Думаю ти зрозумів що треба робити.- він підморгнув йому і відступив в сторону, даючи хлопцю пройти.

Нікі пройшов далі по коридору і, як сказав Джон, повернувши на право він би вийшов з цього пекла, але його зупинив Вільямс.

-Ти що задумав?

-Що?

-Ти з моїм братом пофліртувати вирішив? Щоб потім грошей собі загребсти?- Вільямс підійшов вперед, майже впритик до хлопця. Нікі хоч і був біля 180 сантиметрів, але для того щоб дивитися в очі, які його лякали, йому приходилося задерти голову вгору, що було вперше.

-Який в тебе ріст?

-Що?

На мить запала тиша.

-Забуть.. Давай так. Зрозумій, Джон сам мене викрав, і зв'язуватися з вашою сімейкою я взагалі не хотів. Твоєму братові я і слова боюся сказати, то про який флірт і які гроші ми говоримо?

-А при мені твій рот не закривається?- він склав руки на грудях. Було таке відчуття, ніби Вільямс стримується щоб не вмазати хлопцю.

В Нікі пройшлися мурашки. В моменті він згадав, хто навпроти нього і що він може зробити.

-Вибачте..

-Та від тебе сенсу нуль! Ти хоть щось адекватно поясниш?

-Ваш брат.. запропонував працювати разом..

-Що?

-Можете дізнатися все в свого брата?..

-Оооо. Як ручки то затряслися. І по якій конкретно причині, такому боягузу як ти, стало страшно?- він усміхнувся, взявши Нікі за комір.

-Вілямс!- ззаду почувся чийсь голос. Знайомий, той голос що ніжно розливався по всіх куточках кімнати, тільки.. дитячий?- Джон сказав, що він буде працювати з нами! Тому не вбивай його, я хочу з ним ще погратися!

Нікі обережно повернув голову. Перед ним стояла дівчина років 6, дуже схожа на Вільямса, тільки без шраму.

Нікі відчув на своїй шкірі чийсь видих, і Вільямс відпустив його комір.

-Молодець. А тепер нехай піде, думаю, він дуже знервований.

Брюнет кинув на Нікі вбивчий погляд і відступив, після чого подався вперед, підштовхнувши дівчинку за ним.

-Милий хлопчик, з тобою я ще познайомлюся, а зараз піду з братом- вона ніжно усміхнулася, що теж було великою відмінністю від Вільямса.

"Братом? Це його сестра? Їх троє в сім'ї?"

Нікі постарався швидко вибігти з приміщення, але різко зупинився. Він самими лише кутиками губ усміхнувся. Вільямс- холоднокровний вбивця і людина, якій, здавалося, на всіх плювати. Але зараз цей вбивця старався захистити брата, а потім підкорився своїй меншій сестрі, заставляючи її усміхнутися. Можливо, Нікі це зрозумів не повністю, але його досягло розуміння, що сім'я мафії, може бути дружньою, і прикриваючись маскою: "мені всеодно на життя навіть самих близьких мені людей", захищати їх, може навіть ціною свого життя. Поки що йому дозволили побачити лише верхній шар справжніх почуттів Вільямса, та Нікі, підсвідомо, десь в глибині душі, захотів зануритися повністю в спектор його емоцій та бажань. Може навіть стати його центром.

Нікі відписав повідомлення Каулу, про те, що сьогодні переночує в друга. Нікі мав достатньо друзів, щоб хочаби на день розірвати будь які зв'язки з будь яким членом мафії. Він хотів привести думки в порядок і заспокоїтися після сьогоднішнього.

Ліка не взяла трубку. Напевно, вже заснула- це перше що подумав Нікі. Залишався Джеремі. Вони були однокурсниками, хоча пересікалися до цього.

Через хвилин 15 Нікі підійшов до знайомої квартири. Двері відкрив блондин, трохи нижчий за хлопця і в довгій синій футболці.

-Привіт!

-Вибач, що так неочікувано..

-Забий. Як я можу відмовіти тобі?- Джеремі ніжно усміхнувся.

Через якійсь час ці двоє дивилися якійсь фільм. Нікі обкрутився з ніг до голови теплим покривалом, а Джеремі час від часу зиркав на милу мордочку друга.

-Ти випадково не зроблений з селену, калію і кремлю?

Нікі закотив очі, але все ще трохи усміхався.

-Починається..

Джеремі голосно засміявся.

-Тоді чому ти такий..

-І не продовжуй.

-Ех.- він опустив кутики своїх губ вниз.

На пару хвилин хапала тиша, яку переривали лише багаточисленні діалоги персонажів.

-Це персонаж якійсь..

-Страшний? Згодний, до тебе йому далеко.

-Джеремі!- блондин знову голосно засміявся, а Нікі просто непомітно усміхнувся.- І як в таку миленьку голову вміщається стільки неадекватних думок?- Нікі тигрів пальцем в його лоб, відкидаючи голову Джеремі трохи назад. Блондин знову засміявся.

-Мій хороший, повір, це навіть не половина всіх моїх думок. Особливо якщо це стосується тебе)

-Збоченець- Нікі знову закотив, переводячи увагу на фільм.

-Не боїшся спати з таким в одному будинку?

-Та що ти мені зробиш?

Джеремі знову засміявся.

Вони просиділи до години 12 ночі. Потім Джеремі заснув, майже що не на плечі Нікі. Той лише посміявся і вклавши блондина на диван, завалився спати на його ліжко. "Нічого засинати посеред фільму".

Шемі розбудив телефонний дзвінок.

-Задрали..

Але на екрані не був номер Зака чи тому подібне. По тій стороні слухавки сиділа жінка, яка дзвонила з невідомого номеру.

-Добрий ранок. Вибачте, що турбую так рано.. Ви Нікі Шемі, так?

-Та-а-ак

-Ваш брат, Каул, потрапив в аварію. Жити буде, але стан важкий. Він не притомний, але можете його навідати.

Шемі прикусив губи.

-Добре, я обов'язково скоро приїду.

Він поклав слухавку і кинув телефон, випадково попавши в стіну.

-Чорт.. це ж не може бути просто так? Це ж Корси підробили аварію?..