Світла сторона мафії

Ліка ледь привідкрила очі, її осліпило яскраве світло. Перша думка- лікарня, але коли картинка стала трохи чіткішою, дівчина побачила люстру в стилі модерн, яку явно в білих палатах не побачиш. Ліка сіла і оглянулася. Перед нею стояв маленький чорний столик, далі- білі двері. Біля них був розміщений темний комод з великою плазмою, яка була повернута до дивану, на якому сиділа дівчинка. Була стіна прикрашена різними картинами, але в всіх було щось схоже.. В будь якому випадку Ліка була не в себе вдома чи в гуртожитку.

Її охопив холод коли збоку відчинилися двері. Вона обернула голову і зупинила погляд на милій, худій жінці, років під сорок. Вона тримала в руках футболку і також здивовано дивилася на дівчину.

-Ой, ти вже прокинулася! Швидко!- викрикнула вона- Ти як себе почуваєш? Щось болить?- жінка підійшла блище і акуратно поклавши футболку на спинку дивану, занепокоєно м'яла свої руки.

-Що?.. Ви хто і що я тут роблю?!- Ліці все ще паморочилося, але опинитися в незнайомому будинку з незнайомою жінкою було ненормально!

-Ой-ой! Дозволь пояснити! В мене донька побачила тебе непритомною. А вона медицинській закінчує. Вот і допомогла. Взагалі вона тільки на трохи приїхала. Шкода, звичайно. О, вона скоро прийде, може познайомитеся!

Голос жінки був ніжним.

-Ой..

-Ти як себе почуваєш?

-Набагато краще. Як вас звати?

-Називай мене просто тітка Колі. А тебе як, миле дитя?

-Ліка.

-Гарне ім'я. Може хочеш чаю?

-Ні дякую.. я напевно під..

-Не варто! Тобі все ще може стати погано. Дочекайся Ніки, вона скаже, що тобі робити.

Ліка кивнула і тітка Колі ніжно усміхнулася. Через якійсь час двері відчинилися. З коридору зайшла дівчинка з довгим чорним волоссям і мішкуватим одягом. Вона оглянулася.

-О, вже проснулася?

-Ти Ніка?

-Агась- на перший погляд вона здалася злою, але зараз Ніка трохи усміхнулася і протягнула руку. І долоня була світла і ніжно голубий манікюр прикрашав довгі пальці.

-Ліка- дівчинка потиснула руку.

-Ти як себе почуваєш?

-Голова трохи болить, а та добре. Я можу піти додому?

-Не варто, але якщо тобі потрібно, я можу провести.

Ніка присіла на одне коліно і поклала лікоть на коліна.

-Скільки тобі років?

-23

-Ого, я думала ти менша.

-Всі так кажуть. А тобі?

-19

-Не велика різниця. Що ти робила так пізно ввечері в такому місці?

-Навідувала стару подругу.. якщо це можна так назвати.

-Вона померла?

Ліка здригнулася.

-Вибач, просто бачила як ти йшла в протилежну сторону від кладовища.

-Та нічого..

-Краще ще трохи відпочинь, а потім я відведу тебе додому.

-Добре. Дякую.