Я — ворог.

Я не чекатиму, поки кохання зруйнує нас. Зроблю це сам.

Ну навіщо така недолуга річ нам?

Ми можемо відчувати будь що: гнів, сум, розчарування.

Навіщо ж нам сáме те кохання?

І я зроблю все, аби відчували.

Аби навіть не плакали — ридали. І як досвід негативний забували.

Зруйную те, чого в нас ніколи не буде — спільне майбутнє.

Нехай у нас воно буде відсутнє.

Нехай наші сльози будуть існувати лише зараз.

А в потім їх не зустріне ніхто з нас.

Адже ніякого "потім" не буде.

Ми все, що було, навічно забудем.