Кохання
100106
Спинились думки, наче хмари,
Напнуті на шпилі дахів,
А серце із кожним ударом
Вганяє ще більше цвяхів.
Навіщо? Не буду! Не треба!
Змирилась, змогла відректись...
Та очі, що виткані з неба,
Здіймають у гибельну вись.
2012
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯