Балада шпільмана ; Голосіння з фрегату «Дельфін».

00086
Публікація: 26.05.2022
Вірш
Завершено

1. Балада шпільмана.

Вже сайгачу сімнадцятий день,

Срака шніцелем зробиться скоро.

Хто сказав, що сумний менестрель

У життя не влипає суворе?

Збоку лютня стрибає стара,

Приторочена, стогне і крекче.

В думці – пісня, що ще не зіграв.

Й солонина – що більше доречна.

На приструзі пов'язаний бант, -

То в'язала ельфійська друїдка.

За мій шарм, неповторний талант

І за те, що за шматтям не видко...

Їй одній всі осанни мої,

Їй служитиму – серця Цариці,

Лист ЇЇ, через темні гаї

Я везу, відбиваючи шніцель…

2. Голосіння з фрегату «Дельфін».

На Пурпурове море впала тиха ніч.

Констапель, впитий, кренделі ногами пише.

Рипить рангоут про темряву сторіч.

Для мене ж, ніч ця – найясніша.

Під марсом галеону бовваніє щит –

Фініфть блищить у світлі місяцѐвім.

На нім лазур і червінь пломенить,

І вогник скаче на пащеці в лева.

То – символ твій, моє найбільше з див!

О, найдостойніша із дів народжених!

Побачивши тебе, я враз схилив

І голову, і честь свою стриножену.

Далека, наче вранішня зоря,

Мов алконост на гілці – недосяжна.

Та, поки мій бушприт чигав в морях –

Загриз тебе кадавр стовражий.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі