Подорожня пісня

Подорожня пісня

Лячно, лячно, вурдалачно.

Жах імліє крізь гілки.

Мій попутник необачний

Хрест цілує потайки.

На білборді край дороги

Тінню бавиться кракун.

Надпис сяє: «Більш ніколи».

Під білбордом ворох трун.

Довго йшли ми, нас забули

Там, де спалені міста.

Наші ночі, дні минулі

Проковтнула марнота.

І тепер ми на розпутті.

Право, ліво – все одно.

Мій попутник ледве чутно

Щось шепоче…Поряд Зло.

Зло глузує з нас та тисне

До високих, до дубів.

А мені у роті прісно.

Вовк у лісі десь завив…

Сіль червона роз’їдає

Губи крижані мої.

Мій попутник осідає.

Запалали обрії.

Лячно, лячно, вурдалачно.

Жах імліє крізь гілки.

Мій попутник необачний

Хрест цілує потайки.