Вподобай мене.com

Дні бігли невблаганно швидко. На настінному календарі Ніни вже з’явилося кілька неакуратних кіл, обведених навколо цифр-днів січня. Дівчина пропустила короткий смішок: цікаво, а зараз хтось ще робить так, окрім неї й кіношних героїнь?

Закінчення новорічних свят відчувалося трішки дивно. Он в куті ще стояла ялинка. Кольорові вогники гірлянди відблискували на бочках кульок, в яких можна роздивитися власне відображення, якщо підійти достатньо близько. По всьому будинку дощик і сніжинки. Все таке блискуче й різнобарвне! Але потаємний шматочок свідомості вже відчував, що скоро потік звичних буднів грубо виштовхне з яскравої зимової казки.

Раніше Ніна мріяла про крихітне диво на Новий рік.

Зовсім маленькою хотіла побачити Санта Клауса, навіть кілька разів намагалася не спати до ранку, аби підстерегти його. Батьки якось знайшли її під ялинкою: дівчинка солодко посопувала, згорнувшись клубочком, майже як кошеня.

Трохи згодом бажала надибати під новорічним деревом нескінченний мішок з іграшками, ще пізніше — косметику, якою не дозволяла користуватися мама. Хоча одного року вона й справді знайшла там тюбик з прозорим блиском для губ. Він пахнув апельсинами, тому його дуже хотілося скуштувати.

А коли дізналася правду про білобородого дідуся, мріяла отримати докази, що та правда насправді неправда.

Ще трішки дорослішою чекала на «випадкову» зустріч з коханням всього життя в розпал зимових свят. За ідеальним нафантазованим сценарієм — в новорічну ніч, біля найбільшої ялинки в місті. Однак мама не відпустила б її саму, а закохуватися під час прогулянки з батьками зовсім не хотілося.

Та зрештою Ніна усвідомила, що насправді кожного року отримувала своє маленьке диво. Воно ховалося в трепетній святковій атмосфері, наряджанні ялинки усією родиною, людях, які хоча б на певний час ставали добрішими одне до одного, останніх дванадцяти секундах перед північчю та дзенькоті фужерів, які підіймали найближчі, салюті за вікном, через який доводилося заспокоювати переляканого кота.

Втім, як особі романтичній, Ніні досі хотілося зустріти того самого в розпал новорічних свят. Зараз вона вже була достатньо дорослою, щоб самій піти ввечері до ялинки в місті, та, на жаль, погода за вікном останні роки зовсім не створювала магічну атмосферу. Ні морозцю, ні снігу. Замість цього скрізь бруд і калюжі. Уявити тільки: на календарі січень, а надворі — злива! Дощ звісно теж може бути романтичним, але в іншу пору.

Ніна скорчила незадоволену гримасу і рвучко потягла фіранки. Гачки із загрозливим скрипом проїхалися карнизом, але їй не хотілося перевіряти, чи не зламала ненароком парочку. Плюхнулася на ліжко. Вдома окрім неї нікого. Батьки вирішили провідати друзів. Навіть Лакі з самого ранку чкурнув кудись у своїх котячих справах.

Дівчина задумалася, чим зайнятися. Подумки хапалася то за одну, то за іншу ідею, але жодна не викликала ентузіазму. Закінчилося все лінивим блуканням просторами інтернету.

За вікном стемніло і яскравий монітор ноутбука почав сліпити очі. Довелося ввімкнути світло. Кількох секунд, які Ніна згаяла на похід від столу до вимикача й назад вистачило, аби на електронну пошту надійшов лист. Він скидався на спам. Текст супроводжувався яскравими картинками й знімками екрана:

Привіт, моя люба подруго!

Сумуєш в розпал новорічних свят? Не маєш з ким підняти келих ігристого?

То скоріш зав’язуй з цим!!!

Абсолютно унікальний сайт ВподобайМене.com [1] розвіє твою самотність швидше, ніж ти вимовиш його назву. Жартуємо, звісно:) Знадобиться трішки більше часу, але ти точно не встигнеш занудьгувати.

В нас ти зможеш:

— створити власну сторінку і заповнити її тою інформацією про себе, якою вважаєш за необхідне поділитися;

— знайти собі пару, або відгукнутися на пропозицію того, хто обере тебе;

— спілкуватися в приватному чаті (широкий вибір максимально романтичних смайлів та стікерів гарантуємо), або по відеодзвінку, та багато інших приємних дрібничок.

Не гай часу і скоріше переходь за посиланням! Твоя друга половинка вже зачекалася!!!

— Абсолютно унікальний… — процитувала вголос, роздивляючись скриншоти. — Звичайний сайт знайомств, а пафосу нагнали!

Навіть не задумуючись, видалила повідомлення. Та варто було натиснути відповідну кнопку, як надійшов ще один, ідентичний лист. Він відправився вслід за попередником, але все повторилося. Дівчина спробувала позбутися третього повідомлення, але результат не змінився.

Ніна змінила тактику. Склала руки на грудях, відкинулася на спинку стільця, заштопорила погляд на екрані й стала чекати. Минала хвилина за хвилиною, але нічого не відбувалося. Отже, нове повідомлення надходило лише після видалення попереднього. Аби впевнитися в цьому, дівчина вирішила ще трохи почекати й пішла заварювати чай. В холодильнику лежала вже нарізана ковбаса та сир, але вона, навмисне проігнорувавши їх, взялася робити бутерброди з самого початку. Треба було виграти якнайбільше часу в нетерплячки, яка аж свербіла в голові та рикошетила ритмічним постукуванням ногою по підлозі…

Коли Ніна нарешті повернулася до кімнати, нових повідомлень на електронній пошті не виявила.

— От і чудово, — закрила вкладку. — Якщо така справа, то хай собі «висить» в отриманих хоч до самого кінця світу.

Та не встигла вона забути про злощасний спам, як тишу розірвало одразу кілька оповіщень поспіль.

Дівчина відкрила електронну скриньку. Поставила вісім прапорців і натиснула «Видалити». Ніна навіть не сумнівалася в результаті, але, дивлячись на новенький лист і постукуючи подушечками пальців по столу, вже починала сердитися.

Невже десь вірус спіймала?

Запустила антивірусну програму на глибоке сканування. Довелося почекати, але дарма — повідомлення на моніторі запевняло, що ноутбук чистий. Проте дівчині не вірилося. А кілька нових листів, які надійшли одразу після закриття вкладки зі скринькою, лише підкріпили сумніви.

Під акомпанемент вібрації на телефоні згадалася недописана курсова. Без робочого ноутбука було б кепсько, а, як то зазвичай траплялося з Нінию вдачею, спочатку спам, а потім — хоп! — і синій екран. Тому дівчина прийняла правильне та зважене рішення — натиснула на посилання, яке направило її на сайт ВподобайМене.com.

Всупереч найстрашнішим очікуванням, екран смерті [2] не з’явився. Натомість відкрився сайт, оформлений в червоно-зелених кольорах. Кнопки та вкладки були доповнені стилізованими малюнками омели. Певно, на честь новорічних свят. Перелік користувачів висвітився фотографіями в круглих тонких рамках. Ягоди внизу кожної повідомляли про статус в мережі: червоні — онлайн, білі — офлайн.

Ні в кого не було ім’я чи псевдоніма. Навіть на особистих сторінках. Профілі виглядали по-різному. Хтось настрочив довжелезні мемуари в розділі про себе, а дехто обмежився фото. Нейтральні сторінки з мінімумом інформації — особисті вподобання, хобі, девіз по життю, ставлення до паління, алкоголю, релігії та іншого — теж були.

Вчитавшись детальніше, Ніна підмітила ще одну дивину. Не лише імена були відсутніми. Окрім цього ніхто не вказав вік, дату народження, місце проживання, чи бодай посилання на особисті сторінки в популярних мережах.

«Не думала, що колись докочуся до сайтів знайомств», — думала дівчина, натискаючи кнопку для реєстрації.

Вона вже розминала пальці, готуючись заповнювати купу полів, коли на екрані з’явилося наступне повідомлення:

Вітаємо на сайті ВподобайМене.com!

Ми раді, що ти тут!

Обов’язкова умова для реєстрації — завантаження твого СПРАВЖНЬОГО фото, не старіше трьох років, яке ніде і ніколи НЕ публікувалося.

Не намагайся шахраювати, ми будемо перевіряти;)

«Дивні якісь вимоги... Та і як вони все це перевіряти збираються? — Ніна аж примружилася. — Якщо фото, які десь світилися раніше, можна спіймати, то як вони дізнаються, якщо я сфотографую маму або подружку?».

Вона не планувала завантажувати чужу світлину, але повідомлення від сайту сприйняла як виклик. А відтак наступні пів години витратила на спроби обійти правила.

План з фотографіями мами й подружки провалився. ВподобайМене.com відхилив їх, супроводивши відмову дзвоном дзвіночків з неприємними звуковими ефектами та текстовим повідомленням:

Ми знаємо, що це не ти!

Зображення фікуса, Лакі та кількох статуеток, одна з яких — мініатюрна балерина з якісно промальованим обличчям, — теж зазнали поразки. Противне дзеленчання повторювалося раз за разом, не зважаючи на вимкнений звук. Ніну трохи збентежив вірус, який аж так взявся за її ноутбук, але азарт переважив. Сповіщення лише розбурхували запал:

Ми теж любимо квіти, але не їхні фото без тебе!

Розуміємо, що з красою котика конкурувати важко, але впевнені, що ти впораєшся:)

Балерина звісно красива, але ти красивіша!

Ну от! Знову не ти…(

Після ряду невдач дівчина вирішила перехитрити сайт хоча б із віком, але знову нічого не вийшло:

В десять ти була премилою дівчинкою ♡, але покажи, як виглядаєш зараз!

«Ого, ти навіть так можеш? — Ніна наблизила обличчя до монітора, роздивляючись дитяче фото, ніби намагалася відшукати те, що допомогло вгадати сайту її вік на  цій світлині. — Та ну, напевно, випадковий збіг».

Вона вирішила випробувати алгоритми ВподобайМене.com та запропонувала йому більше десятка фотографій. Він звісно ж всі відхилив і, розсипаючись компліментами в сповіщеннях, не помилився жодного разу. Невже хтось аж настільки заморочився із сайтом знайомств?!

Невдалі спроби нарешті стомили Ніну, тому вона здалася: сфотографувалася та завантажила знімок на сайт. Дівчині здавалося, що носяка, могутня, мов столітній дуб, займала половину селфі, але то хороший амулет від диваків. А на такому химерному сайті їх точно вешталося не мало!   

З’явилося нове повідомлення, що цього разу супроводжувалося приємним дзвоном різдвяних дзвіночків.

Дякуємо за фото!

Хоча нам дещо прикро, що ти, люба подруго, хотіла нас обманути. Та ми тобі вибачаємо :)

Можеш завершити реєстрацію зараз, або доповнити профіль інформацією про себе. Гарненько подумай, адже потім можливості щось змінити не буде.

Зверни увагу: ім’я, вік, заклади, в яких ти вчилася або вчишся та будь-які інші контактні дані вказувати не можна!

Принагідно нагадуємо — махлювати не дозволимо;)

«А як давно вони почали звертатися до мене, як до дівчини? — напружилася Ніна, але одразу ж заспокоїла себе: — А проте, це не така вже й дивина! Якщо камера сучасного телефона вміє відрізнити тварину від квітки, то певно й визначити стать за фото не проблема. Хоча це трохи лякає…, — продовжувала внутрішній монолог. — А сайт таки справді унікальний. Навіть дивний.

Пропонують написати щось про себе, але заборонили зазначати найважливіше. Що це за сайт знайомств такий? Як обирати кому написати, якщо ні віку не знаєш, ні звідки людина?! Отак напишеш рандомному австралійському дідку, який таки примудрився підсунути сайту фоточку симпатичного онука, закохаєшся, а далі що робити? Труїтись чи вішатись з горя?»

Дівчина певний час пригадувала хобі й вподобання, намагалася обрати, про що з цього написати, аби показати себе з найкращого, найцікавішого і, певна річ, найзагадковішого боку. Ніна зиркнула на своє обличчя в мініатюрі, реготнула й нарешті забігала пальцями по клавіатурі:

Не бачу сенсу писати про себе. Цього не зробиш, не пропустивши інформацію крізь лабіринти особистого сприйняття, а тому точно десь збрешу, і хтозна, на скільки масштабною буде та брехня. Тому, якщо тебе не відлякує величезний, мов дзьоб тукана [3], ніс на цьому дурнуватому селфі, поспілкуйся зі мною і сформуй власне бачення мене.

Дописала і швиденько натиснула на кнопку «Завершити», доки не почала аналізувати.

Велика проблема спілкування в мережі — старанно відшліфовані тексти, привабливіші, але, на жаль, менш щирі. Несвідомо, а часом і цілеспрямовано, ми створюємо картинки кращих версій самих себе, що в рази складніше зробити під час живого спілкування. З повідомлення, переправленого десяток разів іноді пробивається паросток майбутнього великого розчарування, на ім’я В-Інтернеті-Ти-Була-Не-Такою. Тримаючись цієї думки, Ніна завжди старалася уявити, що написане вже сказане й почуте, а тому нічого вже не відредагуєш.

Нарешті з’явилося чергове сповіщення:

Вітаємо в новому статусі зареєстрованого користувача!

Тепер ти можеш розпочати спілкування з тим, кого вподобаєш.

Вимкни логіку, не продумуй принципи відбору. Слухай своє серце. Лише воно здатне відчути того самого.

Ніна розгубилася. ВподобайМене.com спіймав її на свою незвичність. Але пошуки пари на сайті знайомств, навіть на такому… нестандартному, здавалися завчасно приреченими потугами. Не зважаючи на глибоку романтичність, вона не закривала очі на реальний світ, і давно зрозуміла, що щасливе завершення подібних знайомств — явище доволі рідкісне.

Однак, наступний крок зробила доля. На екрані висвітилося темно-зелене віконечко з фотографією кароокого брюнета, а під нею — дві кнопки: «Прийняти відеодзвінок» і «Відхилити відеодзвінок». Внизу притягував увагу яскраво-червоний напис: «Якщо до завершення часу на роздуми ти не зробиш вибір, дзвінок буде відхилено автоматично. Даний користувач назавжди опиниться у твоєму чорному списку, а ти — в нього». Зліва блимав таймер. На прийняття рішення давалося шістдесят секунд.

Ніна різко зіскочила на ноги й заметалася в пошуках дзеркала, яке так невчасно кудись зникло. В якийсь момент дівчина завмерла. Чи не занадто це — приймати відеодзвінок від хлопця, який навіть не запитав, чи хоче вона зв’язатися з ним таким чином? Можливо, розумніше було б дочекатися, коли його закине до чорного списку?

Ще раз глянула на фото в круглій срібній рамці.

«А ти красивий… — перемістила курсор до кнопки «Прийняти відеодзвінок», але знову згадала про нерозчесане волосся. — Ой, та байдуже, однаково нічого путнього з цього не вийде».

Різко й глибоко вдихнула, так, що аж закололо під ребрами, повільно видихнула і прийняла виклик на останній секунді. Який сенс просити у Всесвіту кохання, щоб потім боятися навіть онлайн-дзвінок прийняти, правда ж?

— Фух! Встигла!

— І тобі привіт! — хлопець посміхався на всі тридцять два.

— Привіт, вибач, занадто довго думала, чи приймати дзвінок. Тут на кожному кроці якась підстава! — випалила на одному подиху.

— Справді... Але це весело, хіба ні?

— Та-а-а-а-к… — протягнула Ніна, навіть не до кінця усвідомивши його слова.

Вона вивчала кожен сантиметр обличчя незнайомця, вслухалася в тембр голосу, а в голові клекотала думка: та ні, … не може бути. Невже отак, з першого погляду?..

____________________________

[1] Сайт, вигаданий автором оповідання.

[2] Критична помилка операційної системи Microsoft Windows, яка призводить до її аварійного завершення роботи та примусового перезавантаження комп’ютера.

[3] Тукан — це птах з родини туканових, що відрізняється великим, яскравим дзьобом.