Чорнокрил та Альвен

Лети, Чорнокриле, минаючи зорі

До тої, ким мариш щоніч уві сні

Поміж поетичні рядки та прозові

Руйнуй перешкоди, лети й навісній

О, Альвен, краси неземної ельфійко

Молю, не спали дужі крила його

Він прагне любові твоє і тільки.

Дай промінь надії від світла свого.

Зустрінь ти героя свого поцілунком

Омий його рани холодним дощем

І душу, що прагне спокою й рятунку

Звільни від оков. І насить його ще

Своїми вустами красуні-богині,

Коханням, надією в краще життя.

І хай від сьогодні, від зараз, від нині

Союз цей несе щасливе буття.