Перенесені у світ

Прокинувшись наступного ранку я швидко вмилася, поснідала і почала збиратись до школи. Одяг підібрала звичайний: футболка, кофта на застібці і зручні спортивні штани. Своє каштанове волосся середньої довжини нашвидкоруч зв’язала у пучок.

Дорога зайняла справді недовго, навіть за умови що я ледве пленталась. Вже на порозі класу відразу кидалось в очі радісне обличчя Таші.

– Привіт! – усміхнулась подрузі я.

– Рада тебе бачити. Виспалась?

– На диво, так. Хоча сон був не сказати що страшний, але такий собі. А ти чого так сяєш?

– О, то я просто на острові плавала в прозорій воді, а потім лежала на піску і пила кокосове молоко. – захоплено сказала вона.

– Ого, нічогенькі в тебе сни. Не вистачає тільки персонального лімузину.

– Пхахахах, це точно.

– Доброго раночку – сказав Чарлі.

Гаррі просто кивнув.

– Ще не знаю на скільки добрий, але ранок точно.

– І вам привіт хлопці.

Я б могла розповісти про наш шкільний день, але не думаю, що вам буде цікаво читати про пусті балачки, перекуси в столовці і звичайні уроки. Зате ввечері ми домовилися з друзями сходити в кіно.

Вдома я почала збирати свої речі. Деякі, не дуже важливі, викинула. Найважливіші, навпаки в першу чергу обережно спакувала, тільки б не забути. Одяг поскидала швиденько залишивши всього декілька речей, щоб поносити ці два дні. Дещо довелося відкладати на завтра, адже з усім розібратись сьогодні суто фізично не встигнула б. За такою справою я не відразу помітила, що вже час збиратись на прогулянку з друзями.

Минуло пів години… Я підходила до кінотеатру. Чарлі з Гаррі були вже тут, але Ташу довелося почекати.

Знаєте, ми ще ті кіномани і доволі часто дивимось фільми разом, тож більшість новинок вже переглянута. Сьогодні вибір був на таку захоплюючу атмосферу – Гаррі Поттера. Нам дуже пощастило, що сьогодні в місцевому кінотеатрі показували четверту частину.

– Ну де Таша? – Вже нетерпляче запитав Чарлі.

– Вона встигає до початку фільму, все нормально.

– Так, але ж ми домовились обговорити попередню частину і купити попкорну перед переглядом. – Висловила свою думку з цього приводу я.

– Ти що ображаєшся на неї? – Гаррі здивовано підняв одну брову.

– Звичайно ж ні! Я просто не можу дочекатись поїсти і поговорити, а без не можна.

– Окей, зрозуміло.

– Мені здається чи то вона біжить? – Чарлі дуже вчасно помітив, трохи розвіявши напруженння.

– Хееей, народ! Привіт. – Вона бігла і махала нам рукою.

– Нарешті! І тобі привіт, затрималася через вирішення глобальних проблем?

– Хахахах, та досить вам, я на п’ять хвилин всього спізнилась.

– Нічого, буває. – Черговий короткий коментар від Гаррі.

Ми все ж таки купили попкорн і зайняли свої місця без поспіху все встигаючи. Попередню частину також дивились разом декілька місяців тому.

– Я так заздрю! Про тебе цілу серію фільмів зняли!

– Чарлі, знай, ти перший це почав.

– Тааак поряд з нами знаменитість. Натхнення цілої поттеріани. – Таша так захопилась, що навіть піднесла палень угору.

– Тільки там хлопчик, що вижив, а ми маємо хлопчика, що зараз нас неживими зробить за такі жарти. – Вже і я щиро сміялась з того, як зіставилися імена.

– Я вас просто на жаб перетворю і все.

– О ні! Помилуй, будь ласка!

– Хахахах.

Гаррі ніколи не ображався на такі жарти, навпаки підтримував діалог і сам пропонував порівняння, тому не подумайте що ми такі злі, погані і насміхаємося з нього.

От на цьому моменті перемотаю час на дві години вперед, коли вже фільм закінчився, а ми йшли додому.

– Ех, мені справді сподобалося.

– Авжеж, бо це затишний всесвіт, під час перегляду відчуваєш себе частиною чогось більшої, неймовірної історії.

– Справді дивовижно.

– Але все таки трохи дивно, що вчителі допустили дитину брати участь у турнірі.

– Це звичайно не дуже добре ризикувати, але ж вся історія побудована буквально на спробах Гаррі вижити.

– Так, але тим не менш, я б хотіла навчатись у Гоґвортсі, сидіти з вами ввечері в гостинній Гриффіндору і літати на Гіппогрифах.

– Шкода, що не можна на один день потрапити в якийсь схожий світ. Нехай не цей, але все одно з вигаданими істотами.

Ми й не помітили як вже дійшли до місця, де зазвичай розходилися по домівках.

– Тоді до завтра?

– До завтра.

Коли вже йшла сама, я все ще думала над тим, наскільки це було б круто побувати в місці, де все влаштовано зовсім по-іншому.

– Мамо, Тату, я вдома.

– Як фільм, сонечко?

– Дуже сподобався, ми справді гарно провели час.

Батьки сиділи на дивані і дивилися телевізор.

– Ви вже вечеряли? Бо я тільки збираюсь.

– Ще ні, думали поїсти з тобою разом.

– Добре.

Я швиденько збігала помити руки і вдягнути більш зручний домашній одяг. А точніше, шорти й футболку. Повернувшись назад на кухню, побачила, що тато поставив чайник, а мама саме нарізала салат. Тому, потреби в допомозі не було.

– Що саме ви дивилися сьогодні? – Поцікавилися батьки.

– Гаррі Поттера.

– О, чудовий вибір. Пам’ятаєш як ще в дитинстві ми з тобою дивилися першу частину?

– Звичайно ж пам’ятаю. Один з найкращий вечорів. – Я усміхнулась.

– А потім, коли з’явилася ця компанія, ти їх теж весь час намагалась затягнути у коло фанатів.

Тато поставив їжу на стіл, тож ми сіли вечеряти.

– Завтра п’ятниця, останній день тут? – Відповідь мені відома, але хочу перепитати чи не змінились плани.

– Так, просто в суботу буде зручно переїхати і всю неділю витратити на прибирання.

– Зрозуміла.

– Ти вже багато речей зібрала?

– Основне вже все спаковано, залишились тільки книжки, малюнки і декілька дрібниць.

– Прекрасно, молодець. Бо в нас ще купу справ треба залагодити.

– Я можу допомогти, якщо треба.

– Та що ти, дякую, думаю ми самі впораємось. Краще відпочивай поки є можливість.

– Гаразд, гаразд. Але можете на мене розраховувати, на випадок виходу ситуації з під контролю.

Залишок вечору я просто сиділа в кімнаті. Більше справ, поспіху і обов’язків за цей день не було. Місто поринуло у сон.