Під крилом

Тінь приречена без світла...

Всередині тіла до відчаю темно.

Як воно може нестримно любить,

Коли потопає безсило і ревно,..

Коли ненадійно і ласо бринить?..

Змінено погляди, сон і вуалі.

Дещо живіше лежить в пустоті.

І зовсім нічого не варті коралі,

Які віддаються нічній самоті...

Зовсім нічого не варті пустелі,

Що сповнюють відстань бездушних вітрів,

Що ки́дають в очі квітучі морелі

Інших, ніким не примітних, садів...

Глибини, які потопають віками,

Зсередини дихають люттю й теплом.

Так і здіймаються ніжно-ростками

Високі чуття, в темноті, під крилом...

01.03.2024