Тривожний ранок

День 757 (21.03.24)

Навчилися ракети по звуку відрізняти,

Цей гул, що наростає та спричиняє страх,

Повинен нас усіх до смерті залякати,

Та думку про таке завжди чекає крах.

Почула: знов летить. Годинник - п'ята ранку.

Летить та не одна, нарахувала шість.

Не сплю, але вставати ще рано. До світанку,

Звернулася до Бога, щоб відпустила злість.

Хвилини не пройшло, як звуки ППО,

Повітря налякав, ракети стали бити.

Цікавість спокушає поглянути в вікно,

Та кіт замуркотів, щільніше його вкрити.

Звичайно сон минув, не втримати на мить,

Коли душа болить за всіх, хто в небезпеці.

Повітряна тривога вже перестала вить,

Вже час на кухню йти із теплої фортеці.

Є втрати від щедрот імперського кубла,

Поранених тринадцять, є серед них дитина.

Ніколи не чекали ми від РФ добра,

І не секретом є всього того причина.

Злочинний їх режим та гоноровий дід,

Що влади забажав не тільки над болотом.

Занапастив увесь тисячоліття рід,

Закінчить, вочевидь, життя переворотом