Частина 5.

За кілька днів на березі знайшли одяг Йосипа Кривого, але тіла ніхто не бачив. Вже за пів року, коли батько Орисі приїхав з Січі додому, він розповідав, що кілька разів у війську зустрічав чоловіка, схожого на шинкаря. Він мав таке ж каліцтво, але крім того, через усе лице в нього був шрам від татарського ятагана, тому точно сказати, чи то Йосип, було складно.

Пан пристав перед від’їздом зайшов попрощатися до Параски:

− Я все думав, як ви цю справу розплутали, але так і не зрозумів, чому, знайшовши собачу шерсть, ви вирішили, що Манька там була саме в той день?

− Та я того не знала певно, − всміхнулася Параска, − сказала, щоб перевірити, а, оскільки, Манька натура запальна, то вона відразу і видала себе, от і весь секрет.

***

Ольга заміж більше не виходила, але продовжила справу чоловіка і розвернула її ще з більшим розмахом. Де взяла кошти, про те ніхто достеменно не знав, хоча чутки усякі ходили. Але ж відомо, що народ як щось не знає, то завжди придумає. Свого незаконного сина вона відправила в місто, де він став поважним, заможним чоловіком та одружився з дочкою мирового судді.

***

Оксана та Остап побралися, але жити в хату старости не пішли, а оселились в убогій халупі на краю села, що лишилась Оксані від батьків.

Груша з села поїхала. Односельці пліткували, що вона мала непоганий статок коштом своїх коханців і змогла винайняти будиночок в місті та вийти заміж за місцевого крамаря.

Пан староста ще раз посватався до Параски й, вкотре отримавши відмову, більше пропозицій їй не робив. Лишень іноді заходив порадитись з тих чи інших непростих питань, з якими йому як голові доводилось стикатися у мирному житті сільської громади.

Орися виросла, але так і не вийшла заміж. Вона написала кілька книжок, які були видані в Острозі під чоловічим ім'ям. Відомі вони нам і понині.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.