Відчути себе живою

Ті старі-добрі часи, коли з захватом чекаєш свого Дня Народження, наперед смакуючи поздоровлення і подарунки, лишилися далеко в минулому. Тому сьогодні Юля їхала на роботу, заздалегідь нудячись.

На щастя, айтівці не мають поганої звички відзначати свої днюхи з великим розмахом. Достатньо замовити в обід піцу на всіх «гребців», які маслають веслами, сидячи на сусідніх з тобою лавах галери, та вислухати один чи два тости за твоє здоров’ячко та професійне зростаннячко. Але ж… цю церемонію ще треба перетерпіти.

А найголовніше — пережити вечірню гулянку з подругами. Марина, Рита і Христина навіщось взялися «допомогти» інтровертці в організації свята. Що в даному випадку означало: зробити все самим з нуля, та ще й умовити іменинницю ощасливити компанію своєю присутністю…

Натягнувши покер-пику, менеджерка невимушеною ходою увійшла до робочого оупен-спейсу та покрокувала до свого столу. І ще здалеку побачила, що біля нього юрбляться колеги. І виглядають якось вже занадто схвильовано. І підозріло.

— О, Юлічка! — розцвів зніяковілою посмішкою Юрко-Бублик, намагаючись тушкою затулити її робоче місце. — З Днем Народження!

Юлія вимогливо примружилася.

— Що сталося?

— Та нічого, — розвів руками делівері-менеджер. — Все як завжди.

— Це не ми… Воно вже тут було… — писнув один з молодших програмістів, збентежено колупаючи акне на підборідді. Нещасний хлопець то червонів, то блід, не в силах підняти очі на іменинницю.

Юля насупилася та поглядом наказала Бублику відійти. Той відплив убік, ніяково кахикаючи. І перед менеджеркою постала картина маслом та гречкою.

На робочому столі стояв файний плетений кошик, перев’язаний святковою стрічкою. З нього на світ божий визирали п’ять різнокольорових вібраторів. Якийсь жартівник надів на їхні кінчики «пелюстки», вирізані з кольорового паперу. На кошику висіла нарядна листівка з розгонистим підписом: «Ці квіти — для тебе, красунечко».

Менеджерка обвела всіх присутніх поглядом-прицілом. Всі принишкли, розводячи руками та опускаючи очі.

— Вау. Оце я розумію — класний подарунок! Теж хочу собі таке на днюху. Тільки ще пару кліторальних вібраторів додайте, пліз.

Юля різко обернулася на голос і зустрілася поглядом з координаторкою. Катя, схоже, тільки прийшла: вона була ще в джинсовій куртці й якраз знімала з себе сумку, яку носила через плече.

— Не вистачає іграшок? То бери, не стидайся. Можу поділитись, — із викликом промовила іменинниця, випинаючи підборіддя. Чомусь вона була впевнена, що саме з Катіної легкої руки її стіл зараз прикрашає ця секс-веселка. І поведінка координаторки (цей спектакль непричетної невинності) дещо дратувала.

— Ти серйозно? — ані краплі не знітилася Катя.

— Авжеж. Навіщо мені цілих п’ять? У мені й дірок стільки немає, — з уїдливою посмішкою Юлія склала руки на грудях.

— Ніфіга собі, — зраділа підлегла. — Дякую! Тоді візьму собі синенького.

Під збентежені погляди колег дівчина акуратно витягла з кошика іграшку і піднесла до носа, ніби й справді нюхала квітку. Потім відсалютувала начальниці вібратором, розвернулася та з усмішкою задоволеної дитини пішла до свого робочого столу. Як ні в чому не бувало!

— Що ж, дякую тобі, анонімний шанувальнику, ким би ти не був, — голосно й театрально промовила іменинниця. — Що стоїмо, колеги? Код сам себе не напише і не відтестує. Піца буде о другій.

Перезираючись, мешканці оупен-спейсу розповзлися по місцях.

О сьомій подруги вже чекали Юлю від дверима офісного центру. В руках у них були повітряні кульки та величезні букети з живих квітів, на головах — дурнуваті святкові конуси на резинках, а в ротах — свистульки. Радісно галасуючи, вони всадили іменинницю в таксі, якимось дивом впихнувшись в автівку разом з усіма тими квітами й кульками.

Вивантажилися біля спа-центру. «Боже, дякую, що не клуб. Сьогодні я б такого не витримала…»

Спокійна обстановка, розслабляюча музика, пахощі та заспокоюючі дотики масажиста… Схоже, подруги вирішили вряди-годи проявити людяність.

Після процедур дівчата валялися на шезлонгах в окремій кімнаті та попивали вино.

— У мене для вас теж є подарунки, — розслаблено усміхаючись, сказала Юля. Вона встала, вийняла з пакета злощасний кошик з вібраторами і поставила перед подругами. — Ось, що сьогодні чекало на мене в офісі. Розбирайте, дівчатка!

— Та ти жартуєш?! Реально таке подарили? — У Марини аж очі на лоба полізли.

— А я завжди казала, що айтівці — то геть попаяні люде, — сказала Рита й швиденько цапнула собі червону «квіточку».

— У вашому відділі наразі є відкриті вакансії? — зареготалася Христина.

Дівчата ще довго обговорювали іграшки. Потім розмова якось перекинулася на минуле, і пішло-поїхало. Рікою лився алкоголь і спогади про найкрінжовіші моменти зі статевого життя…

Юля, як завжди, пила тільки сік, але й без спиртовмісних напоїв їй стало сумно. У неї, звісно, теж було, про що розказати: і смішно, і соромно… Але зараз все це здавалося прісним і не вартим уваги.

«А що ж варте? Що такого має трапитися в твоєму житті, щоб ти з захопленням про це розповідала десять років потому?»

Іменинниця перехилила залишки соку, дивлячись в одну точку на підлозі.

Коли Єва пішла (тобто, коли Юлія нарешті змогла її відпустити), то забрала з собою ще й радість життя. Ці важкі стосунки, цей болісний розрив, що тривав два роки (замість однієї розмови) висмоктав Юлю досуха. Те, що раніше приносило задоволення, тепер стало сірим і нудним, пласким і тьмяним. Ніщо не цікавило. Навіть подорожі в інші міста чи країни — все це проходило перед очима, ніби вкрай нудне кіно.

Ні, дівчині не потрібні були саме любовні переживання, щоб відчути себе живою. «Але… чорт забирай, поверніть же мені хоч щось! — подумки вигукнула іменинниця, невідомо до кого. — Я бажаю хоча б чогось прагнути! Хоча б на тиждень, хоча б маленьку поїздочку в Карпати — але щоб як раніше! Щоб із захопленням, з радістю!..»

Юлія вдихнула, затримала подих і закрила очі. Ще не вистачало розревітися на власному святі, перед подругами.

Хоча, якщо так подумати, перед ким іще плакатися як не перед людьми, які тобі найближчі?

Та за старою звичкою, жодної сльозинки не зронила іменинниця. Натомість видихнула і бадьорим голосом попросила Риту налити ще соку.

Після вечірки Юлія привезла додому лише один вібратор кольору бебі-долл. Чомусь цей рожевий самотик нікому не глянувся.

Рожевий, як перука казкової феї з рок-концерту…

Юля старанно гнала від себе ці думки, але в її голові все так же настирливо зринали картинки.

Можливо, Катя зараз теж у своїй спальні. Як і її начальниця, у халаті, накинутому на голе тіло. Сидить на ліжку й дивиться на свою нову іграшку, яку привезла сьогодні з офісу. Роздумує, чи обмежитися лише вібратором, а чи приєднати до нього щось іще.

Ось Катя змащує свою нову синеньку втіху. Вогкими пальцями торкається себе, закриваючи очі від задоволення. Вмикає іграшку і вводить у себе…

Юлія відкинулася на постіль, розсуваючи ноги. Вона старанно трималася багато тижнів, щоби не віддаватися фантазіям про фею-танцюристку зі звабливою соковитою фігурою та умілими пальцями. Але зараз самодисципліна дала помітну тріщину.

Рожевий вібратор задзижчав, і дівчина солодко вигнулася на ліжку. Вона уявляла, що казкова істота зараз тут, із нею. Що можна торкнутись округлих сідниць, провести рукою по стегну, пірнути під короткі шорти. Що це фея зараз пестить набряклі від збудження губи…

Юлія уже й не пам’ятала, коли мастурбація приносила такий дахозносний оргазм…

— Тут? Ви впевнені? — перепитав таксист, із сумнівом поглядаючи на темні ряди гаражів.

— Так, — спокійно відповіла дівчина.

Чоловік ще трохи повагався, потім розблокував двері.

— Доброї ночі.

Юля вийшла з автівки і впевнено покрокувала порожньою «вулицею», підсвічуючи собі ліхтариком. Мабуть, самотня прогулянка гаражним кооперативом о третій ночі — не найвдаліша ідея, але іменинниці хотілося втілити в життя свою ідею саме зараз.

Вона не була в гаражі вже чортзна, скільки. А свого велосипеда не торкалася вже… багато, багато років.

Юлія клацнула вимикачем і при тьмяному світлі огляділа свого першого «залізного коня» (насправді, більше алюмінієвого, мабуть, але то вже деталі). Протерла від пилу. Накачала колеса. Похапцем нанесла мастило на ланцюг, прокручуючи педалі та збираючи залишки ганчір’ям. Вона вже й забула, як це — готувати транспорт до поїздки…

З гаража вона виїхала, відчуваючи себе майже щасливою. Куди ж податися? Де ж вона любила кататись, коли ще була живою людиною, а не ватяною лялькою?

«Ліс по дорозі на Пущу-Водицю. І озера. Пам’ятаєш, як ти любила вночі там гасати?»

— Так, ти права, — Юлія посміхнулася сама собі. — Пуща-Водиця. Я поїду в Пущу-Водицю.

Вранці вона фатально запізнилася на роботу. Приїхала брудна, втомлена, подряпана, без змінного одягу, тягнучі на собі велосипеда (бо залишити його в фойє бізнес-центру не дозволили).

Її «котики» (і Катя в першу чергу) дивилися на менеджерку великими очима, ніби та тягла на собі величезне ділдо. Хоча, здавалося б, що тут такого? Двоє з їхнього поверху майже щодня приїздили на роботу велосипедом, заносячи свій коханий транспорт до оупен-спейсу. Тож, не дивина.

— Доброго ранку. Прошу вибачення, прорахувалася з часом.

Юлія незворушно поставила веліка біля свого робочого столу, ніби робила це кожного ранку. Відкрила лептопа, запустила. Підняла очі й побачила, що колеги й досі вивчають її здивованими поглядами.

— Не знав, що ти катаєшся… — нарешті, не витримав один з програмістів.

— Ага. Катаюся, — знизала плечима Юля і повернула погляд на екран.

Сьогодні, вперше за довгі роки, вона відчувала себе живою.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Moonrise Darkness
09.05.2024 10:42
До частини "Відчути себе живою"
Спойлер!
Твір, на мій погляд, має багато недоліків, але про букет було страшенно смішно. Сподобалася іронія з приводу традиції дарувати квіти, які хоч і красиві, але є органами розмноження рослин. Якщо від балакучих таксистів пасажирів-інтровертів рятують навушники, то деяких таксистів від топографічного кретинізму не рятує навіть навігатор)))
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • B der Line
    09.05.2024 15:14
    До частини "Відчути себе живою"
    Спойлер!
    Про таксистів можна писати цілу дослідницьку роботу, це окремий вид організмів🤣🤣 Дякую за коментар!
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • lolFrog
    28.04.2024 09:50
    До частини "Відчути себе живою"
    Цікаво, хто ж зробив такий щедрий підгон Юлі на днюху)) Моя внутрішня гієна сконала від розриву смішкчника 🤣🤣🤣 Добре мати хобі, яке може розігнати нудьгу! З нетерпінням чекаю на проду \о/ Головне знову не провтикати появу нової частини. Суто випадково її помітила і зраділа як дитина цукерці)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • B der Line
    30.04.2024 23:21
    До частини "Відчути себе живою"
    Хєхє))) Дуже б хотіла радувати вас частіше, але поки що мушу трошки сповільнитись через критичний брак часу. Але літературну ниву закидати не планую, і як тільки, так зразу будуть нові глави🫶 Дякую, що читаєте!❤️
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше