Монолог митця

У лицемірстві моя біда

Чуючи грім здаля згадуються усі молитви.

А я ж навіть не вірянка...

Вибух...

За ним лунають тихії благання до знаних мені богів.

На коліна не вставала,

А зараз би поблазнювала.

Гордість дорожча за життя ?

Це не так...

Гординя не варта того.

Куди цінніша воля.

І мій поклін не для ворогів.

Для них лиш омана послуху.

Я все ж таки митець часів воєнних злодіянь.

Та в першу чергу я - дитя військових дій.

Жах війни застав зненацька та й не оминув.

Життя моє — один момент.

І як завтра розплющу очі, то це вже радісний момент...

Трьох крапками закінчиться повість моя незакінчена

Чи однією означаючу завершення життя ?