Ковчег

Зухвала гра тривожити подол

Земного неба вигадкою серця,

Зітханнями, бо ночам вперекір

Приходять дні стираючи до крихти

Уявлене. Лякаючи птахів

Не повернутись з гілкою у дзьобі,

Але чекати вперто мілину

Ховаючи страхи під чорні крила

І зиркати на білих голубів,

Плекаючи в зіницях докір, наче

Уже напевне знаючи — впадуть,

Що їх потопить втома та зітхання

Солоних хвиль.

05.04.2024