Папуги

Можливо, як папугу вчать словам

Лайливим, щоб натішитись досхочу

Вкладаючи у дзьоб його свою

Примхливу дурість, — так беруть і серце

В лихе причастя поглядом очей,

Що змушують повторювати згодом:

Люблю, люблю, — не знаючи пощо

І скільки в цьому слові безголосся

Любити справді те, що легко так

Знаходить відгук і безтямно вторить

Допоки не знайдеться інший хтось,

Який навчить казати «зрада», «горе»

З такою легкістю, як першому «любов»,

Але так рідко: «відданість» і «тяма»,

І бавитись невіданням чужим,

Але насправді цілячись у совість

Свою, нещастям сповнену і в ній,

Ховатися за власним (словом) — «болем».

06.04.2024