Бродяга — павук

Заношений топ й заширокі сапфірові джинси

В долонях оголені дотепи чайки

Деінде обличчя сховали чорнильні ті бризки

Й притулок суспільного клятого фейку

Хвилинами крутять маневри концертів Манескін

В кишенях кохання й чимало поетів

Південні хрести одурманили міфи від дисків

Думками лунає гармидер курсивів

Її заклинання лежало в покрівлі кімнати

Долаючи хвилі димчастих акторів

Те чорне каре й погоріле обличчя від втрати

Немов персонаж перетворених свідків

Любила й кохала невисохлі квіти скелетів

Й дрімоти де літо не мучило від мук

Панянку шукали невидимі білі бокали

Так щоб призабути негадані рухи

Чужими містами гуляла вона з вечорами

Не вірила крихітним стомленим людям

На стінах (не) друг, Дадзай і Уізлі з павуками

А в кохані бродить той бродяга – павук