Засвіти берць

Аби тільки БУТИ...

Упасти росою на вигнуті трави,

Стягнути пастелі, що сплять у вікні,

Мовби навічно розбито устави,

Мовби забуто, що ніч - у мені.

Зрушити попіл вогненної птахи...

Ми не суцільні в мозаїчно-сні,

Коли оберемками сиплються рани,

Які засинають у стишено-грі.

Скинути правду заради обману,

Кричати повз тишу, немов у журбі!..

З'єднати пологості білого стану,

Аби тільки БУТИ, не іншим - собі.

Аби ж тільки бачити, чути і знати

Єдиною сутінню наших сердець,

Коли зацвітають (аби не мовчати)

І тішаться подихом засвіти берць...

24.03.2024