Мармур

Це безліч сонць зійшло на небесах

Звабливих щік, що з них складе сузір’я

Поезія торкаючи вуста

Сльозою радості, сльозою сновидіння.

А ти — язичник, що вершить обряд

І прагне трунку від сосків Астарти;

Холодний мармур, що ховає плаття

В мережі рік, що ллються в водоспад

Жагою схлипів, хвиль, мов перфокарту

Мов першомову шепоту та змов,

Знайшов у ній і в неї закохався.

12.04.2024