***

Пещу бруньки, набубнілі на сонці,

Зон ерогенних торкаюсь твоїх.

Птаством шаленим здіймаються сотні

Вирів блаженства у кроні між ніг.

Зціджую сік, прокусивши до крові,

Гладжу подушками пальців вуста.

Ти пелюстками прийняти готова

Ніжні цілунки, віддавши нектар.

Креслиш серця на вишневому гіллі.

Бджолами в'ються в волоссі слова.

Губи вкривають цілунки промінні,

Повінню змила річний перевал.

Наче й не було розлуки снігами,

Оком палючим і листям шорстким.

Місяці три уділили стожари,

Щоб огорнутись у зелень-блакить.

(Квітень 2024 р.)