Ми живемо у те що вірим, а бачим те що кохаєм

Ховайся від сутінків, від шепітних хмар,

Ховайся від вітру та земного гною.

В наші дні, мати серце - рідкісний дар.

Ну й мене не забудь, само-собою...

Нічні переходи, холодні колони

Дороги, без жодного знаку,

Темні, вантажні вагони

Ховайся, не треба мені віддяку.

Рвися й кусай, відшукуй свою свободу,

Борися й молися, пірнай у холодну воду.

Вигризай зневіру та безнадію,

Я зроблю усе, що встигну, усе що зумію.

Нехай зірки освічуть дорогу, нехай шляхи будуть прямі,

Нехай болота висохнуть, ми не самі...

Нехай рани будуть боліти й кричати,

Ти йди лише, я буду допомагати.

Тримайся, живи та тікай,

Тобі вже ніколи не бачити рідний край.

Лишилося востаннє зіткнутися з відчаєм,

Бо живемо у те що ми вірим, а бачим те що кохаєм.