Проспали

День 790 (23.04.24)

В три тридцять почула: ракета летить,

Цей звук вже не сплутати, знаю.

Звичайно, був страх, та зовсім на мить,

Навчилася нехтувать зграю.

Безпека важлива та передусім,

Потрібно ховатись, щоб жити.

Сама так кажу знайомим усім,

Не варто в цім ворожити.

Лише тільки встигла про коридор

У голос миттєво згадати,

Як у вікні від влучання - узор,

Не довелось відповзати.

Після збиття ми почули ЇЇ

Розпочала завивання.

Пізно лякають звуки твої,

Ти проспала́, де зізнання?

Автоматично в руках телефон,

Ніц попереджень на ньому.

Вранці сповіщує нам «Марафон»:

«Збили Shahed-и над домом».

Київ відбився, в Одесі - біда,

Кілька поранених, діти.

Б'є, як «своїх» москальська орда,

Мріють ще оволодіти.

Не зрозуміло, як можна проспать,

Це не ракети, а дрони.

Має хтось, врешті, нам правду сказать,

Є у війни теж закони.