До завтра

Буває, ніч - розкидане галуззя.

Буває, сон запишиться й не йде.

Які там друзі. Ну які ми друзі?!

Я ж навіть не записана ніде...

Якісь моралі, відстані і відчай.

Якісь засохлі витоки води.

О, мій далекий дивний чоловіче,

Я ж навіть не запрошена туди...

Буває, дім - одні пусті одвірки.

І яблуня розчахнута в саду.

Буває, навіть йдеш кудись нізвідки.

І я колись до тебе так прийду.

Буває, слово скошене й пошерхле.

Болить і ниє. Спогади і втрати.

Хто ми кому, відомо там десь зверху.

Прости мене. Буває так. До завтра.