Час кохання

Я поставлю каву на вогонь,

І тихенько піду до кімнати

І поглянувши у себе за вікно

Я побачу осінь золотаву

Осінь завжди з’єднує серця

І сплітає душі в передзвоні

І коханню вже нема кінця

І для ніжності нема перегороди.

І думки полинуть десь за край

І душі вже не забути ті хвилини

Тільки ти даруєш мені рай

І без тебе я навік загину.