По той бік Різдва

Ох, двобій між Соломією та інспектором був цікавим, однак якось відьма надто переважала його по всіх параметрах. Щось погано він підготувався. В якісь мірі йому просто пощастило. Хоча, це додає якогось реалізму та простоти і в цьому є родзинка. Ще здалось дивним, що духи пращурів виявилися надиво матеріальними. Я так розумію, що всі їхні атаки могли завдати прямої фізичної шкоди й ось ця куля, що підняла Брута. Мені не вистачило пояснень як те все працює, хоча магія може й не пояснюватися. То вже чисто мої вподобання. Люблю, щоб навіть фантастика частково пояснювалася. А ще трохи не зрозуміло щодо влучання у невидимий літаючий апарат чаклунки. То як Брут його розгледів чи це випадковість? Сам персонаж відьми дуже сподобався. Цікавий, з прикольними прибамбасами та подано зі смаком. Хотілося більше протистояння, бо боролася, боролася, а потім враз... і програла. От би викликала когось там і потім програла, а далі те щось зникло і шукай ту нову загрозу. Можливо то зайве. То моя схильність розтягувати сюжети на великі романи та багатотомники. Вибачте... 😉 Пробачте, що я так чіпляюся, але саме цей розділ викликав найбільше запитань, проте в цілому враження від прочитаного позитивні. Твір дуже сподобався, бо має в собі багато смачних родзинок. Відчувається глибина та пропрацьованість персонажів. Сюжет і магічна складова гріють моє, любляче фентезі серце, а поєднання технологій і фентезі то взагалі топ! Так що продовжуйте писати й тішити моє читацьке серденько. 💓

Щиро дякую за відгук, добрі слова, й приділений час! За розгорнутий коментар окрема дяка!