Дань весні

І тільки пам'ять знову нагадає...

Забудь мене, а я тебе - ніколи...

Впаде із гір марка й сумна стіна.

Посіють пафос теплі дні й мінори,

Бо час мов осінь - мертва, зла весна.

Скажи, що знаєш, як дійти до краю,

Скажи, що чуєш, як горить імла!..

І стане тиша, мовби все, що маю,

Потоне в сяйві. Є лиш ТИ і Я...

Здобудь надію; змінюй і лишайся,

Обточуй рани, же́врій, ніжно йди.

Навіюй рими і на мить спиняйся,

Аби заснути... і приспать світи.

Ти бачиш небо, синьо-білі сколи,

Ти чуєш тишу, мовби ми самі.

Забудь мене, а я тебе - ніколи,

Хай буде дань хоча б одній весні...

26.04.2024