Шляхи ведуть у далечінь...

Шляхи ведуть у далечінь, де небо зливається з морем,

І сонце розсипає промені золотом на блакиті води,

Де мрії пірнають у хвилі сяйвом прозорим,

Де у танці з мовою риб зірки ховають сліди.

Туди, де вітер шепоче зорі таємниці ночі,

І час зупиняється, щоб милуватись миттю на полотні —

Наче пензлі художника малюють мрії пророчі,

Залишаючи таємниці багатокрапки в кінці...

Туди, де душа знаходить спокій, в обіймах моря,

І серце співає пісню, що лине до зірок у пітьмі.

Де тиша промовляє священні слова, де воля,

А кожен шепіт хвилі — це відлуння історії.

Туди, де мрії не мають кордонів, і душа літає щоранку,

Де кожна зірка на небі — це вогник віри в життя,

І спогади оповиті, як вуаллю, ніжним серпанком,

А кожний світанок дарує надію нового дня.

~квітень•2024~