З діалогів

- Я любив тебе все життя.

- Знаю...

- Звідки?

- Сказали очі...

- Я і сам не знав до пуття.

Ти вже знала, чого я хочу?

- Так, бо душі говорять теж.

Крізь кордони, шляхи і відстані.

Маю те, що не забереш.

Ні додати, ні перебільшити...

- Ти мовчала. І стільки літ...

Ну чому? І навіщо ж, мила?

- Не мовчала. Молилась вслід.

І любила тебе, як вміла...