Військовий кухар В'ячеслав Сідак
Мавка: Як і де Ви зустріли початок повномасштабного вторгнення?
В’ячеслав: У мене був вихідний. Я працював кухарем, дружина вночі мене розбудила, повідомила цю страшну новину. Звісно, я не знав, що робити вранці. Потім власник ресторану нас зібрав і повідомив, що певний час ми не будемо працювати, поки не з'ясується, як нам жити далі.
Мавка: Коли прийняли рішення мобілізуватися?
В’ячеслав: Після зустрічі у ресторані я пішов до центру комплектації у Дніпрі, звідки мене закономірно послали, бо тоді люди були на ентузіазмі, а хлопець без бойового досвіду у товстенних окулярах нікому не був потрібен.
Мавка: І що стали робити?
В’ячеслав: Зайнявся волонтерською діяльністю, на той час вистачало закладів, які готували їжу для переселенців, працівників критичних підприємств, спецслужб тощо.
Мавка: Дякую! Як все таки потрапили на війну?
В’ячеслав: Я не хотів служити піхотинцем, а хотів піти за своїм корисним фахом — кухарем. Я витратив певний час на це. Служу із 2024 року.
Мавка: Якщо не таємниця, де служите?
В’ячеслав: На Харківському напрямі.
Мавка: Чи знадобився реконструкторський досвід?
В’ячеслав: Хіба що вміння копати.
Мавка: Чи маєте військові потреби?
В’ячеслав: Техніку для зв'язку та його стабілізації: генератори, старлінки, екофлоу, навіть павербанки, будемо вдячні)
Надсилайте, будь ласка:
Притула Дмитро
0681027103
смт. Печеніги
Нова пошта, відділення № 1
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!