Інтерв'ю з військовими та ветеран(к)ами

Мавка: Коли Ви поступили на службу до ТРО «Азов-Київ»?

Артем: Із 25 лютого 2022 року добровольцем вступив до лав ЗСУ через військкомат у Києві. Відразу планував йти до «Азову», тому що знав, що цей підрозділ буде битися за Україну за будь-яких обставин.

Ми відразу включилися в оборону Київщини – мінували місцевість, створювали інженерні загородження, лісові завали, перекопували дамби, щоби підійняти рівень води у р. Ірпінь тощо.

Із квітня 2022 року ми стали підрозділом ССО «Азов-Київ».

Після звільнення Київщини ми займалися зачисткою, розмінуванням і евакуацією ворожої техніки, після чого відправилися на Південь

Там у мене був інженерно-саперний підрозділ, очолював інженерну секцію. Ми працювали в обороні та проводили штурмові дії позицій противнику на Донецько-Запорізькому напрямі. Це було непросто, але і дуже драйвово)

Наприкінці серпня 2022 р. у Сухопутних військах почала формуватися Третя окрема штурмова бригада, ядром якої і став ССО «Азов-Київ».

Там я очолював інженерну службу бригади. Творчий підхід дуже допомагає на фронті, бо більшість задач нестандартні, зумовлені асиметричним веденням бойових дій і використанням новітніх технологій. Ми мінували та розміновували території, відновлювали мости та шляхи сполучення, винаходили різноманітні пристрої, витягували та бронювали військову техніку, будували фортифікаційні й інші споруди тощо.

Наприкінці 2022 року мене відрядили, а потім перевели до Генерального Штабу ЗСУ.

Тут займаюся інноваціями, інженерним захистом критичної інфраструктури.

Мавка: Чи мали попередній досвід бойових дій?

Артем: Досвіду військової служби не мав, закінчив військову катедру у Київському національному університеті будівництва та архітектури.

У березні 2015 року мене запросили бути експертом із фортифікації у Волонтерському десанті при Міністерстві оборони. Там до червня займався покращенням фортифікаційних споруд взводних опорних пунктів, вимогами до інженерного обладнання блокпостів тощо, натурними експериментами та перевіркою спорудження на місцях в АТО (безпосередня перевірка тривала всього кілька днів).

Мавка: Ваше духовне ім'я Атмадев натякає на агімсу. Як Ви з нею домовилися щодо військової служби?

Артем: Не бачу неузгодженостей поклику серця захищати свою країну із принципом Агімси, адже Любов – єдина. Наприклад, мій ґуру – Махайогі Пайлот Бабаджі, – під час війни з Пакистаном служив у збройних силах Індії.

Мавка: Чому Ви пишете вірші про війну?

Артем: Віршування – це екологічний і соціально прийнятний спосіб вираження невимовного, певна інтеграція та детравматизація, коли ти надаєш форму пережитому. Також мене на фронті дуже підтримали медитації, веганство, йоґа, гра на дримбі, коли це було можливим. Мистецтво – це основа гармонії у житті, коли ти усвідомлюєш, що ти – лише фарба на пензлі Всесвіту)

Мавка: Чи пишете наразі не про війну?

Артем: Так, пишу не тільки про війну. Зокрема, займаюся поетичними перекладами (в основному англомовної поезії ХІХ-початку ХХ сторіччя). Ось, наприклад, крайній із 2024 року:

Поет Robert Frost, вірш «Fire And Ice» (1920 рік)

Оригінал:

Some say the world will end in fire,

Some say in ice.

From what I’ve tasted of desire

I hold with those who favor fire.

But if it had to perish twice,

I think I know enough of hate

To say that for destruction ice

Is also great

And would suffice.

Переклад: «Вогонь і лід»

Каже хтось, що смерть світу настане в вогні,

Каже хтось, що в кінці буде лід

Позаяк казав «так» я частіше, ніж «ні»,

Пломінь хто вибрав – все ж ближчі мені

Двічі той же не лишити слід

Для льоду в світі ненависті досить

Та лиш любов розтопить й криг наліт

Й вогонь із пекла згаснути попросить

Її нам ще і стане на політ.

Мавка: Чи маєте якісь військові потреби?

Артем: Мої побратими із бригади «Лють» на передку, збирають зараз на дуже потрібне саперне обладнання, тож, будуть вдячні за допомогу)

Їхній номер картки у коментарі.