Про борщ

Він вийшов в осінній дощ,

І склались думки в вірші.

Вона не зварила борщ,

А він так любив борщі.

З сметаной та навіть без,

Із м'ясом, що важливіш,

Завжди виїдав увесь.

"Бо борщ - він як той же вірш,

Де в ритмі однім ідуть

всі овочі та м'ясце,

Ти краще ввімкни плиту,

Ніж пишеш сидиш оце!

Не треба мені роман,

Поему чи там сонет,

Із голоду, бачиш, сам

Уже я немов поет.

Звари хоч простенький суп

І парочку відбивних...

Побачив тепер я суть

Поетів, кохання їх.

Не хочу я без борщу

Чи супчику помирать,

Тож дуже тебе прошу:

По-людськи навчись кохать!

2021 р.