Мавка

Ішов за примарою

Промайнувши літ

Вбачаючи у ній діву із своїх снів.

" Дурень " - си шептали вітрьові голоси.

Дідух намагався врятувать

Та муза заплутала ум.

Й душу спокусила.

Крокую за нею,

Наче покірне ягнятко

Шкода, що не звірятко.

Тихо шепочуть стежини лісові:

" Тікай"

Вітер гойдає гілля старих дубів

Мавка співає пісню про кохання

Де серця зливаються воєдино.

І все б чудово

Лиш серденько зрадливо ридало:

" Це все омана "

А я лиш безглуздо всміхався.

В дурні пошитий

Самим собою

Убитий.

Мавчиний тан

Прудкий, наче ураган.

Змінить все в мить

Мене вже не врятувать.

Раз

Я бачу дива.

Два

Попереду провалля

Три

Музою згублений митець.

І забута ця оповідка

серед сторінок легенд.

По ній залишилось

лиш три нещасні рядки:

" Чорнобогом проклятий.

Мавкою убитий.

Мареною забратий. "

От і вся дань митцю,

Котрий музу полюбив.