Дівчина, що бачить "їх"

Я знов їду кудись у даль,

Не бачу вже навіть міста.

Усе пливе перед очима,

Але я бачу там людину.

То силует якийся темний...

Буцім пливе, чи що? Химерний.

От диво, він іде до мене,

Невже я ваблю цю візію?..

"Куди ти йдеш? Тебе ж зіб'ють..." -

Лунає з вуст моїх відкритих.

Та я насправді не бентежусь,

Мені вже байдуже на все.

Таких "химер" я бачу зчаста,

Вони ніколи не вмирають,

Але, коли про це згадала,

Почувся звук... Невже то Мара?..