Весняний дощ

Не кажи мені нічого,

Я не чую твоїх слів.

Я до тебе хочу знову –

Загубитись в казці снів.

Ти зі мною надаремно

Був так довго і беріг

Почуття наші буремні,

Що розтанули, мов сніг.

Ми з тобою зовсім різні –

Розуміння не бажай.

Наші спогади, як пісня,

Розлетілись з краю в край.

Ти ніким для мене станеш,

І далеким, і чужим.

Щастя своє тихо вкрадеш

Й наодинці будеш з ним.

Його можеш пестить довго,

Та воно розтане вмить.

Не чекай більше нічого,

Бо кохання уже спить.