Друга глава. Чорна кішка
Спустившись з дерева кішечка почала вести письменника по заплутаних стежках лісу. Йдуть води через хащі, лози.. ліс як лабіринт не знаючи дороги не можливо подолати його, та навіть вийти з нього буде складно. Пройшовши трішки далі вони зустріли бабуся, яка збирала медичні трави.
- Мур-мяу, пані Євдокія, як ви себе почуваєте? – з цікавістю запитала кішка
- Норі, все гаразд. Скажи Норі, кого ти привела в ці дрімучі ліси. Я звичайно все розумію, але людині ту не є безпечно. Ти це добре знаєш. Я б не хотіла, щоб хтось постраждав в цьому лісі. Але якщо справді є достатньо сміливості, то йдіть до серця лісу там ви знайдете те що шукаєте – сказала босорка
- Доброго дня! Дякую за допомогу пані Євдокія. Я Ліні, якщо ви не проти, то чи не могли б ви розповісти мені дещо з мого майбутнього. Звичайно я розумію, що майбутнє не слід знати, але мені справді цікаво чи вдасться мені написати те, про що я мрію.
- Тоді зайди до мене сьогодні ввечері і я дам відповідь на це запитання – з посмішкою сказала босорка
- Дякую, пані Євдокія. Я обов’язково зайду до вас цього вечора.
- Мур-мяу. Ходімо, нам ще потрібно пройти довгий шлях, щоб досягти місця де творяться чудеса. – загадково сказала кішка.
Письменник та кішка відправилися до серця лісу, на своєму шляху вони пройшли багато труднощів, хащі та небезпечних місць цього чарівного лісу. Наблизившись до серця лісу вони побачили мавку. Це була прекрасна зелено волоса, зеленоока дівчина яка своєю красою причаровувала парубків та мріяла про кохання. Але через свою красоту вона не могла на це розраховувати.
- Чоловіче, скажи я красуня? – запитала мавка
- Так, ти красуня. Скажи про що ти мрієш, дорога мавко?
- Чоловіче, я мрію про кохання, про кохання в якому закохаються не через мою красу, а через мою сутність, мою добру душу. Але насправді в мене закохуються через мою красоту та привабливість. – з сумом промовила мавка
- Я зрозуміла. Норі, а чому ти з цим чоловіком? Кудись направляєтеся? Чи не візьмете мене з собою, я вже так знудилася залишатися тут одною. Тож, чи не візьмете мене у свою подорож? – запитує мавка з надією, що вона зможе подорожувати з ними
- Ми направляємося до самого серця лісу, щоб цей письменник зміг отримати натхнення та написати чудову книгу – промуркотіла кішечка
- Тоді чи не проти якщо я піду з вами? – з надією запитала мавка
- Ми тільки будемо раді новому компаньйону, якщо ти не проти, то чи не могла б ти розповісти цікаві пригоди, мавко – запитує письменник
- Так звичайно, я розповім тобі усе, що було в цьому лісі, цих історій вистачить на всю дорогу, довірся мені ти не заскучаєш – з посмішкою сказала мавка
- Тоді розраховую на тебе – у відповідь посміхнувся письменник
Після зустрічі мавки їхня подорож до серця лісу стала загадковішою та цікавою. На шляху письменник слухав цікаві, захоплюючі та сумні історії від мавки, які наповнили його душу емоціями. «Ось що означає знайти натхнення?» - подумав письменник – «Це означає зустріти багато містичного на своєму шляху, подружитися з містичними істотами, поговорити з ними про життя, а потім передати всі свої почуття на папері. Здається босорка мала рацію я знайду натхнення дійшовши до серця лісу. Навіть цікаво, кого ще я зустріну на своєму шляху»
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!