Третя глава. Мавка
Мавка та її історія
- Нявко, яку історію ти мені розповіси? Мені вже цікаво, яку історію мені розкаже красуня.
- Тоді я розкажу тобі історію свого нещасного кохання. Все почалося одного дня на берегу водойми, навколо співали пташки, віяв легкий вітерець, я була у воді тоді був розпал літа тому я вирішила скупатися у водоймі. Тут, за спиною, я побачила прекрасного парубка, який дивився на мене своїми прекрасними, яскраво вираженими голубими очима, його волосся було прекрасним русявим яке переливалося від променів сонця. Я відчула як билося моє серденько, хоча я давно не чула його стукіт, воно билося настільки гучно та швидко, що мені здавалося всьому лісу було чутно стукіт мого серця. В той час парубок дивився на мене та посміхався..
- Дівчино, ти така прекрасна, я тебе тут ніколи не бачив. Невже ти мавка лісова. Знаєш мені так одиноко, я наймолодший син у своїй сім’ї, мої батьки хочуть влаштувати мені брак, хоча я хочу лише свободи. Я хочу вийти за того кого покохаю – з посмішкою сказав хлопчина.
- Парубче ти не боїшся мене? Якщо я та мавка, про яку ти говориш, то я можу втопити тебе
- Правду кажуть, чим красивіша дівчина, тим вона небезпечна, але знаєш ти мені подобаєшся. Якщо ти мене ще не втопила, значить поки що ти не збираєшся цього робити. Чи можу я розраховувати на те, щоб спілкуватися з тобою?
- Тоді познайомимось, я Міла – лісова мавка.
- Як чудово, я зустрів прекрасну мавку, яка запала мені в душу та викрала моє серденько
- Парубку, ти лестиш мені
- Тоді я вперше відчула, що ж таке кохання, воно наповнювали мене. Я всього лише мавка, яка не заслуговує на кохання.., але він.. він подарував мені це відчуття. Тоді він мене запросив до свого селища, я прийняла його пропозицію. Коли ми прийшли, всі хто жив там дивилися на мене як на ту, яка не заслуговує жити, й та яка не повинна була появитися в їхньому селищі, тоді я вирішила повернутися. Пройшло кілька днів.. тижнів.., а він все ще не приходив, тоді я зрозуміла, що він більше не повернеться.. Коли я пішла в те селище, побачила, що він уже одружився з селянською дівчиною.. здається вони кохали одне одного.., а як же я? Як щодо мого кохання? Невже я не заслуговую на те, щоб мене кохали? – з заплаканими очима розказує мавка – З того дня, я вирішила, що більше нікого не покохаю, і залишуся тут при вербі. Але час іде, мені одиноко, і тут, приходиш ти, як чудово, що я можу поділитися з кимось цими сумними історіями.
- Люба мавко, твоя сумна історія доторкнулася моєї душі. Ти стільки настраждалася, але під час цієї подорожі я підтримаю тебе, й надіюся, що більше ніхто не розіб’є твоє серденько – з заплаканими очима сказав письменник
- Мур-мяу. Міло, я знаю як тобі важко, і як берегиня цього лісу, я не дозволю комусь розбити твоє крихке дівоче серденько.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!