Любити

Вона любила малювати, а я любив дивитись як Вона це робить.

Як пензлі під проводом Її рук ковзають полотном наче чемпіони з фігурного катання.

Як Вона випадково торкається фарбою до лиця, але не стирає її, залишає.

Люблю дивитись як Вона зосереджено сидить над портретом і як мрійливо над зазелененим пейзажем.

Я люблю Її плаксивою, злою, нетерпивою.

Люблю коли лається що сплутала чашки з водою і чаєм .

Люблю Її дивні підспівування пісень під час творіння.

Люблю коли Її руки всі в глині, і тому заправляє волосся за вухо зап'ястям.

Люблю дивитись як Вона спить, слухати її повільне дихання-сопіння.

Люблю коли пише вірші, а особливо коли перечитує їх вголос, гадаючи, що ніхто цього не чує.

Люблю Її невпинність і спокій.

Я люблю Її смішною, до реготу постійного.

Я люблю Її коліна, на які спирає своє підборіддя.

Я люблю Її очі запашного какао

Неважливо чи ті заспані, чи заплакані, чи повні життя,

А Її бажання жити — більше за цей всесвіт.

Як Вона ними дивитися і говорить,

Щебече так як соловей у Шевченка

І не спинити, а буває просто мовчить і ця тиша...

Я люблю Її за стільки речей, люблю Її просто тому що Вона є!

А Вона... також любить себе.