Сніг замітає пусті під'їзди

Сніг замітає пусті під'їзди,

Вітер гризе крихкі цеглини,

Медсестри лікують ворожі спини,

Я просто не маю де сісти.

Місто ніколи не здавалося таким чужим,

Коли віддаєш щось з болем та ненавистю,

Завжди волієш спалити, кому це віддаєш.

Ніколи не думав говорити цього своїм.

Вибита кулями бруківка,

Занедбані станції метро,

Холодна, пуста трамвайна зупинка.

Міщанам вже нестерпно від цього всього.

Завойовувати можна лише гнів та руїни,

Здобувати лише визнання та любов.

Ненавидіти слід тих, хто це знає,

Але все одно збирає країни.

Поле остигатиме у передмісті,

Затихне після важкої кровотечі.

Нехай всім, хто свого не беріг й чужого хотів,

Дістанеться нічого, окрім порожнечі...