Зоряний сніг

Часом складно втриматись... не запалити зірку.

Хоч найсвятіший бій — із самим собою.

Він ставив не на цю й не на ту,

Та йшов завжди за новою метою.

Її планети як святі ті береги,

Манять поривами та жаром її сни.

Сховали та об'єднали їх луги —

Там вплетений у її локони вогонь весни.

Колись і цей травень пройде,

Піде, засне, забуде щирий сміх...

На краще все! Вона своє ще віднайде...

...Він в океані неба бачив зоряний сніг.

~2022~