Арахнофобія

Страх заплівся в мою душу,

Та знаю, що з місця рушити я мушу.

Павук проліз поряд зі мною

Йой, відчуваю, що не встою.

Та все ж вкопав той страх мене в землю‌,

Боюся восьмилапих, але таємно їх люблю.

Коли оті сидять за скла стіною –

Страх не володіє мною.

Волохата лапка ворухнулась,

А я на місці й не стухнулась.

Але коли великий восьмилапий

Торкнувсь моєй руки своєю лапой,

Вже не відчуваю я колишнього замилування,

Лише нестерпно чекаю чийогось рятування.

Скував мене триклятий страх,

У сні трушусь уся від жаху.

І прокидаюсь серед сну я,

Немає поряд восьмилапого вже зла.

Лиш відчуття тривоги ще зі мною,

Відчуваю я сама себе бридкою.

За ту свою любов до страху,

Як взагалі я виховала з себе цю невдаху...