Увага

Сиджу я тихо, непомітно,

А люди поряд - моє лихо,

У руках лезо, в лиці - сміх,

А в серце тисне мені ніж.

Я ще сиджу, тримаю лезо,

А люди ніц не бачуть, гейби.

Байдужі всі сидять, крім мене,

Сміюсь я досі, болить серце.

Дивлюсь на кожнюю людину

І все благаю про увагу,

Та жоден з них не обернувся,

Коли сміялась вже з сльозами.

Пускаю ніж та йду кудись,

І вже не бачуть люди ніц,

Мене немає і їх теж,

Хоч і сім'єю ми були...