Тібет

Я сидів і споглядав

як ти спала мила.

Наглий місяць через став

брьохався сміливо

спека мучила тебе

як нечиста сила,

очі, що я так любив,

снами потомило.

Спека мучила тебе

і сни потомили:

ти хотіла на Тібет

у сніг по гомілку.

Ти хотіла на Тібет,

та ще в Гималаї.

Заказала би білет,

та я не пускаю.

Не пускаю, бо не знаю,

тібетської мови

не допетраю, мій раю,

з чортами розмови.

Мила стогне уві сні

слова нетутешні.

Гонить хмари навісні

місяць безутішний.

Милу мучить цей кошмар,

чекає ж на путне.

Щоки її сиплють жар,

очі каламутні.

Розметалася на ліжку,

посріблені груди

промені цілують ніжно,

наводять полуду

на душу чисту. Я ревную

до місяця в небі.

Целуй дівку вечоровую

моєї не треба.