Розлите чорнило
Написана чергова історія
Однієї із п'єс.
Все банально до нестями.
В неї щасливий кінець.
Лунає останнє: "Кохаю ! "
Розлите чорнило
Залишило два слова:
"Реймод любив"
Що для героїв нещастя –
Те митцю натхнення.
Перекреслені старі шляхці.
Взятий чистий лист.
Тепер Юда любив.
Так з'явилась драма.
Пролиті сльози митця
На паперові рядки.
– Де ж твій край ?
Хіба не свій дім зрадив ?
— Ти зрадила скоріш
Ось і все каяття зелех очиць.
Її руки тремтять.
Вона ридає.
Його сміх лунає.
— Нужбо скоріш убий.
Тобі ж це під силу, мила...
Ти ж так уміло манила.
Не любила
Дурила...
Навіщо обіцяла
Незвідані края
Та клялась ?
— Я не...
— Мовчи.
Слів брехливих не кажи.
Більш не марю тобою.
За ілюзіями не біжу
Та твій погляд ловлю...
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!