Коли напишеш ти…

Коли напишеш ти мені останнього листа

І я його спалю, не прочитавши

Ти гучно видихнеш, рахуючи до ста

І усміхнешся, новий лист почавши

Я буду зла, гримуча, мов змія

І не впущу тебе, попити навіть чаю

Переконаю, що вже маю нове «я»

Та все ж твої листи у попелі читаю

Найбільший страх мій і моя надія

Це ти, твоє «привіт» та «прощавай»

Залежність, вада, в серці артемія

Це все про мене і про тебе, так і знай

І, мабуть, буде так, як має бути

Нехай я проганятиму - прийдеш

Бо випили ми вдосталі отрути

Інакше, як «коханням» не назвеш