Пожежа

Так звучить правда: поскрипом шафи до якої підійшла жінка.

Так звучить місто.

«Хіба не дивно, — казала вона розповідаючи про пожежу, —

Я почула голоси людей через вікно.

Вони кричали, аби я виходила, бо в домі щось загорілося».

«Виходь, Анно, пожежа!»

«Ну хіба не дивно, що я підійшла до шафи, аби вибрати плаття

В якому ж вийти на люди?»

«Пожежа! — кричала сусідка знизу, — Аню, бігом спускайся!»

«І от я спускаюся в літній сукні з вихідною сумочкою та книжкою Блума.

І за кожною сходинкою тішуся, що у мене не так

Багато речей, що потребують спасіння».

І отоді я побачив її кімнату.

25.04.2024