Дощова Мавка

Я так розумію, що змін у тексті немає. Для чого його тоді викладати? Не знаю, може вкащувати чи були зміни (додатково). Я пропонував вказувати наскільки великі зміни в редагуванні, щоб був орієнтир. Бо навіщо перечитувати текст учасникам, якщо змін немає? Знаєте, Станіславе, на фінальному етапі чи не розумніше було б виставляти тексти які потребують на думку авторів повторного прочитання? Тому що якщо автор редагує напр. два слова у тексті (тобто зовсім не варті уваги зміни які не впливають на основу), то це вже готовий текст і його можна викладати на загальний огляд. Непродуктивне використання часу та уваги учасників. Від чого до фінального етапу особисто в мене знижується цікавість, хоча я розумію що можливо дехто дійсно старався вдосконалити текст і потребує додаткового оцінювання. Скорішого вам одужання.

Не обов'язково повинні бути правки в фінальному варіанті тексту. То право автора щось міняти чи ні. Навіть якщо є зауваження до тексту від інших авторів, автор має право не міняти свій текст. Бо то тільки рекомендації. А вже він, автор вирішує. Ну, а учасники своє відношення проставлять оцінкою. Головним завданням тренінгу було написати оповідання де дощ мав бути каталізатором сюжету. Де без дощу оповідан6я втрачало би сенс. А вже якість оповідання: стилістика образність, гармоніцність тексту є вторинним. Тож оцінюємо тексти з точки зору доцільності дощу в оповіданні. Якщо викинути дощ з тексту – оповідання втратить цілісність.

Я так розумію що увагу тоді необхідно приділяти лише першому варіанту, для коментарів? Але ж оцінюється останочний варіант, чи не так?

Оцінюється повнота виконання завдання в фінальному варіанті тексту. А чи були там зміни відносно першого варіанту чи ні то не має значення.

🤔 Я і не казав про важливість редагування. Просто так чи інакше треба ж два тексти читати. Поки не прочитаєш повністю не зрозумієш, що точно це ж вже читав. А якщо є додаткові виправлення, то текст вартий додаткової уваги. І учасники потім пишуть "правок не було", чого тоді перечитав - не зрозуміло. З зовсім незначними змінами (по два слова за текст) мені здається те ж саме. А там дивіться як знаєте

Ну, загалом, текст відбувся. А попрацювати завжди встигнете.

Вітаю вас пане Станіславе! Щось дивно, наче ви нічого не поміняли?

Так, почав писати новий варіант, а потім потрапив до лікарні. То вже що є то і є

Сподіваюся у вас все добре! Бережіть себе!

Цікава містична історія. Мене останнім часом цікавить українська міфологія, щось створене природою чи якісь фантастичні створіння. Досить вміло написані діалоги (є відчуття взаємодії, віриш їм). На мою думку не вистачає пояснень хто говорить: - "я вас не знаю, хто ви?" тут одразу не ясно хто каже, пояснюється в наступному реченні. - "яка гроза.. де ти живеш?", не досить ясно виражені думки героя.

Дякую, подумаю

Дуже колоритне оповідання! Дощ на фоні дуже гарно акомпонує під стиль та місце подій твору! Багато що є загадковим, а це добре, мені сподобалося!

Перше враження від історії позитивне. Задумка не нова, але інтерпретована незвично. Однак мені не дуже сподобалась кінцівка. Виглядала вона дещо скомкано, як на мене. Мені особисто набагато краще було б зробити окрему таку собі історію про двох героїв, не перемикаючись на "сьогодення" героя. Вони здаються зайвими. Або винести один цільний абзац вкінці оповідання. Також можна було б додати трохи слів автора у діалогах, трішки їх "оживити" Щодо легенди - для мене такий прийом дещо клішований. Можна спробувати обіграти цей момент по іншому, не вказуючи чітко: наприклад, можна продовжити те, що ви написали, що хлопець не не міг її знайти, він часто приходив на те місце, вона могла йому або снитись, вижатись десь - тобто додати такої містичності. Як варіант. Мені дуже сподобався опис поцілунку, взаємодія героїв - це було написано дуже витончено. Така оповідка надихає, після неї приємний післясмак чогось такого доброго. Помітила, що такі щирі і теплі моменти у вас дуже гарно виходить передати

Дякую, пані Катерино, подумаю, цікаві пропозиції.

Спочатку ви пишете в теперішньому часі, потім переходите в минулий. З одного боку - ніби свіжий погляд на мавок - щира, правдива, не зваблює і не губить. Хоча одного таки втопила. Це скоріш мавка Лесі Українки. З іншого боку - якась аморфна, якщо вона закохалась у хлопця - чому така пасивна. Ертична сцена назрозуміла - так чи була чи ні? Загалом враження гарні. Трохи допрацювати))

Дякую, пані Наталко. Час є, доопрацюю

Вітаю! Поділюся своїми враженнями від прочитання твору) Що, на мою суб'єктивну думку, можна було б покращити: - додати емоційності. Текст доволі рівний, можливо, варто десь додати якогось яскравого речення, акценту, коли, скажімо, дівчина каже, що вона дощова мавка. Чи коли герой дізнається, що навряд її коли-небудь ще побачить. - оцей фрагмент я б переробила: "я відчував невеликі, вже по-жіночому пружні груди... в ній так багато жіночого. В тісних обіймах відчував по-дівочому плаский живіт..." тут повторюється двічі "відчував", "по-жіночому" в сусідніх реченнях, а далі вже не по-жіночому, а по-дівочому - трохи узгодити б оці дівоче-жіночі частини тіла)) - фрагмент знайомства виглядає рваним, чомусь герой спочатку питає про "пані під дощем", розповідає, що нетутешній, накидає куртку, і лише потім каже своє ім'я. - дівчина спочатку каже про себе в першій особі, потім, наче ж теж про себе, але вже "вона" - трохи ріже око. - і кінцівка трохи рвана, може, то й зайве про сон. Ось такі враження, сподіваюсь, вони допоможуть Вам в редагуванні тексту)

Дякую, ви маєте рацію, справа в тому що спочатку текст був об'ємом 7600. А я порізав до 3100. Тож багато чого випало. Буду доробляти, дякую.

У мене зауваження, там коли ця мавка говорить, про мавку, вона говорить ніби про іншу людину, може краще, щоб вона говорила як про себе? Ще таке, я погано уявляю каштанові алеї в селі, хоча, може в вашому селі вони були. Ще там, вона потонула під час дощу... Як це? В зливі втопилася, чи як старий Омелько Кайдаш, п'яна з гульок йшла, та в калюжі втопилася? Не зрозуміло. Ще там вона говорить, що вперше поцілувалася, а потім ви пишете, що там ще якийсь хлопець втопився. То що вона його не цілувала? І може вона мала б тинятися під дощем з тим хлопцем? Чи він її десь в ставку чекає? Але описи мені сподобалися і русизмів я не знайшла.

Вітаю вас пане Станіславе! Напишу гнівно та коротко, тож прошу не ображатися на мої слова. Вам може здатися, що я занадто прискіпливий, але буду намагатися обгрунтувати свою думку. Текст сухий, наче порубаний сокирою з усіх боків. З-за цієї гіпер лаконічності, на мою думку, твір став одним великим діловим канцеляритом. Де поділися чудові описи? Хто їх вкрав? Забагато односкладних речень, які зовсім не пасають вашому стилю. Мені ввижається, що ви хотіли зробити текст драматичним, але вийшло, як черга з кулемету. Малюють химери, це перше, що в'їдається в очі. Так, авжеж, так можна сказати. Слово химера можна вживати у різних значеннях, у вашому випадку переносне: що-небудь своєрідне, дивне, оригінальне. Тобто малюнок дощу на шибці дивний, оригінальний. Але, як на мене це складно уявити. Густа крона алеї, погане порівняння. Крони у дерев(густі, пишні, зелені), не у алей чи стежок. Третій абзац, третє речення - незакінчене. Чого вона не бентежиться? Що дівчина такого зробила, що не бентежиться? (Потім буде ясно, що вона гола) Але до цього питання залишається відкритим. — Ви такий галантний кавалер, на мою думку (якщо б я не знав віку дівчини) то ця репліка належала б жінці років сорока, не дівчини. Плюс, то дівчина, то хлопець звертаються один до одного то на Ви то на Ти. — Такій гарній Мавці я віддався охоче . Так жартуючи ми не помітили, як стемніло. Ось тут супер прірва з невідомості. Наче у оповідача стався провал у пам'яті. Треба якось загладити цей момент. Плюс еротику треба помічати 18+ згідно з правилами цієї спільноти. Останні два абзаци, після *** просто жах пане Станіславе! Від вас я такого не очікував. Набір простих речень, наче писав його учень з восьмого класу, на завдання: як я провів своє літо. Історія цікава. Та варта життя. У цьому тексті мені не вистачило вашого стилю написання. Чесно кажучи він просто відсутній. Що хочу ще додати. У вас завжди тексти чудові, їх приємно читати. Але здається ви застрягли. Я пропоную вам поміняти місцями героїв. Напишіть цю історію очима Мавки, а не Віктора. Це завдання не з легких, але думаю ви впораєтеся на 5+. Та впевнений, що результат вас дуже здивує. Поекспериментуйте пане Станіславе. Вийдіть з зони комфорту "хлопця з села". Бажаю вам творчого натхнення та успіхів! Сподіваюся я вас не образив. З повагою Пан Д!

Дякую, пане Д. Згода, текст мені не йшов. Зараз переписую, міняю задумку, додам Мавці красок та динаміки.

Будь ласка, буду чекати на редагований варіант. Успіхів вам пане Станіславе.