День народження Великого Кобзаря! 💙💛

Електронні книги / #дощ (77)

в кав"ярні...

в кав'ярні

загублені містом

в самотності я та осінь...

спливає захмарена днина

у сутінках мжею у млості.

і пісня бурхливого вітру

у кроні старого клена

як сповідь безмежна в зажурі

відлуннями в сьогоденні,

в якому мелодія тиха

вплелася у віти крони

задумливим сумом

наче

хтось грає на саксофоні.

і зустрічі тут як прощання,

і могоголосий гомін,

і за філіжанкою кави

раптовий

та щемний спомин.

авта у дощу віддзеркальні

в калюжах,

вітринах мокрих.

на хідниках малолюдних

обпалого листя охра.

в асфальті

неначе у часі

минулого дивні миті

веселого теплого літа,

у квітах ніжного вітру.

виходжу з кав'ярні у вечір,

в холодне забуте місто,

в обійми похмурих вулиць

під дощ цей,

що шепіт пісні.

ховаюся під парасолю...

цілує обличчя осінь

байдужа

немов самотність,

у волі що змерзла зовсім.........

...

Ем Скитаній

Негода

Кружляла негода, кружляла.

Жбурляла світлом, жбурляла.

Дощу моя земле чекала —

Чистої сили з небес...

Верба сльози ховала,

До долу гілки схиляла,

Листям вітри зазивала...

Чекала земля чудес...

Лякала негода, лякала,

Ревіла, жбурляла, ковтала...

Громом думки гартувала...

Дух міццю землі воскрес...

Блищало на небі, блищало.

Кричало вороже, кричало.

А потім воно задрімало,

Неначе втомився Арес...

Верба шепотіла, співала,

Вітрами дощі зазивала,

Мою землю плекала...

В неї був побратим верес...

Кружляла негода, кружляла.

Жбурляла світлом, жбурляла,

А потім водою співала —

Чистою душею небес...

~квітень•2023~

...

Lexa T. Kuro

Знову дощ

…І знову дощ!

Чи небу мало неба?

Чи знов Господь наслав на нас потоп?

Стіна води – від мене і до тебе.

Я знаю: не врятується ніхто!

Не буде «тварі всякої по парі»,

Бо ми – не пара. Кожен сам собі.

…Вишневий цвіт на мокрім тротуарі,

Від пелюсток калюжі геть рябі…

18.04.2017

...

Музика

Дощ

Я тебе полюбила весною,

Полюбила, як дощ німе скло.

Але серце покрилось журбою:

Ти забув відчинити вікно.

Ти не мав ні потреби, ні хисту,

Щоб вдихати холодну любов,

Бо для тебе ті стежки тернисті -

Вічний страх, вічний біль, вічний схов!

Я до тебе кричати не в змозі,

Скло як терну колючі кущі.

Я не плачу: дощик - не сльози,

А молитва моєї душі.

...

Ївга Лютневська

У снах моїх думками лиш про тебе...

Тривога серце розриває до нестями,

нестерпним болем сповнена душа.

В безсоннім сні блукаю довгими ночами.

В тім сні для мене ти немов чужа.

В тім сні тебе шукаю мила знову.

Так хочеться відчути ще оту любов.

В обличчя перехожих вдивляюся нервово,

твого шукаю там, а в жилах стине кров.

Огорнутий надією здіймаюсь до небес.

Ну де ж ти рідна? Тут тебе немає...

Тиняюся між сотнями примарених адрес.

Я чую як твій голос звідти долітає.

Я чую як мене гукаєш вдалині,

я вже біжу, ну зачекай хоч трішки.

Прокинувся... Я знову плакав уві сні.

Кохана, мені наснилася твоя усмішка.

Нестерпно проминає день за днем,

а я чекаю ночі, щоб заснути.

Прийди до мене уві сні хоча б дощем,

бо тільки тут ще можемо побути...

Вінтоняк Юрій

18,05,2023р,

...

Вінтоняк Юрій

Скрипаль на даху /Присвячено Харкову - Місту-Герою/

Скрипаль на даху*, розкажи, про що співають тобі небеса?

Що ти бачиш зверху? Чим тебе приваблює це місто?

Твоя мелодія почуттів - у дощах жива сльоза,

Наповнює живим теплом усіх, чиї почуття чисті...

Тебе чують закохані, луною повторюють цей мотив,

Переливи та відблиски тих почуттів, що воскресив ти завзято...

Бачиш, хтось поспішає кудись? Їм, на жаль, звук фальшивий...

Та й погода для них у всьому і завжди винна, проклята...

А коли всьому цьому хороводі життя... завмерти на мить...

Неосяжне небо нашіпче посмішки зірок і світлі ритми.

Ти знаєш, скрипаль, у тебе тепер є випадковий двійник.

Він грає твої мелодії, але в якійсь своїй палітрі...

Ти божевільний щасливець, твій світ у всіх на очах,

Але ж ніхто не замінить тобі ні скрипку, ні небо....

Навряд чи хтось зізнається чесно "я так теж зіграю душею в дощах"...

...Пластмасовим складно, коли їхні орієнтири - "видовищ і хліба"...

А ти вільний творець, ти живий, і тобі бути дано,

Твій світ дивовижний, світлий, теплий та чистий...

Мелодія ллється із серця в серця, ласкаво та легко,

Вірою у кохання в океані людей створює свою пристань...

Скрипаль на даху, розкажи про що співають тобі небеса?

Чим тобі зверху бачаться всі ці люди, і в їхніх ритмах місто?

Твоєї мелодії почуттів вторить живого дощу сльоза,

Наповнює живим теплом усіх, чиї почуття чисті...

~квітень•2021~

Відеокліп з моєю декламацією можно послухати у вкладці Буктрейлер

*«Скрипаль на даху» — бронзова скульптура скрипаля в Харкові, за задумом авторів, присвячена творчому потенціалу міста. Відкрита 18 квітня 2003 року, розташована на площі Конституції, 18/2, на розі даху будівлі. Робота скульптора Сейфаддіна Гурбанова. Прототипом скульптури ймовірно є альтист Юрій Башмет.

У листопаді 2016 року знамениту скульптуру демонтували із будівлі. Вулиця ніби осиротіла. Незвично було дивитися на порожній дах, адже скрипаля встигли полюбити усі харків'яни та гості міста. На сесії вимагали повернути скульптуру на колишнє місце, але для неї вже підшукали новий будинок – офісно-торгівельний центр на вулиці Сумській. Пам'ятник пообіцяли відновити. За виділені мерією гроші автор скульптури Сейфаддін Гурбанов створив другого скрипаля, котрий є повною копією першого. 15 березня 2017 року триметровий бронзовий монумент було встановлено на колишньому місці. ...Щоправда, тепер у Харкові живуть два брати-близнюки, два скрипалі:)

Задуманий як символ творчості, як образ усіх талановитих людей Харкова, "Скрипаль на даху" уособлює також музику кохання. Адже за легендою один талановитий юнак, студент консерваторії, закохався в прекрасну дівчину. Щоб розповісти про свої почуття та підкорити серце коханої, він, ризикуючи життям, піднявся на дах і на все місто зіграв для неї мелодію кохання. Ця музика продовжує звучати і до сьогодні. Не вірите? Спробуйте прислухатись. Тільки пам'ятайте: почути її може лише той, хто здатний на справжні почуття:)

...

Lexa T. Kuro

в замрії осінь...

в замрії осінь у природі.

дощі та вітер.

день мов сон.

краса та лагідність...

негода -

як примха, дійсність?...

чи закон?...

і стука дощ по парасолі

дрібними краплями імжи... -

чи стукіт той весела доля?...

чи то кохання у олжі?...

все загадково та непросто.

дилемою добра та зла.

чи, може, то сріблисті коси

імжею осінь розплела?... -

в калюжі, вимиті свічада,

в люстерко неба у імлі

спадають коси водоспадом,

на листя жовкле по землі.

мов золоті у вітах локи

на тротуарах та стежках,

які в стрімких дзвінких потоках

мов кораблями крізь роки.

неспішно линуть у майбутнє

на хвилях серця і душі

від сьогодення

в незабутнє

крізь тайну

осені

в дощі...

*****локи = локони

...

Ем Скитаній

Римована ніч

В домі вже панує тиша,

В підвіконня крапле дощ.

У сьогодні лиш година,

Потім завтра почалось.

Я сиджу рядки римую,

Хоч давно вже треба спати.

Знаю, є у світі люди,

Які будуть їх читати.

Тож ще трохи від сьогодні

Заберу в прийдешній день.

Бо коли рядки кладуться

Й серцю хочеться пісень.

...

Легрей

Пожовтіло листя - і жовтіє небо

Пожовтіло листя — і жовтіє небо...

А мені від тебе ласки більш не треба.

Опадає листя та й землі на груди,

А мені байдуже, що там скажуть люди.

Я зберу в долоні золотисту пряжу

І про нас нічого подрузі не скажу.

А забуті вірші нагадає вітер,

Ми були в коханні щирі неофіти.

Мабуть, просто в долі трохи інші плани,

Долі що до того, що у нас кохання?

Може, дощ кислотний на серця нам випав,

Пожовтіле листя пожовтіло в липні.

...

Юліана Нестерович

Ранкова прогулянка

Виходячи ранком

На прогулянку

Люблячи холод та вітерець

Після дощу,

Повітря неначе

Оживляє.

Хочеться кружляти,

Стрибати, танцювати...

Але зупиняє лиш одне...

Те одне, яке не дає

Дихати і жити спокійно.

Мрія лиш одна!

Щоб дощ змив

Усе те лихо

І тоді можна буде,

І кружляти, і співати,

І стрибати...

...

Хвилина душі

Безсмертя

Злива тягнула небом грозовий мелос

То виринала китом, що страшно сопів

І жбурляв на землю косяки риб зі свого нутра,

То чіплялась за шевелюри дерев, і струшувала паперівки туги

За мізансценою, шо досі нам не відкрилася,

Але задрапована світлим небом, димкою ночі,

Грозовими хмарами.

Я подумав, що добре бути зливою,

Спалахом, що являючись постає провидінням

Для людини та впивається у землю, у коріння рослин,

Збиває плоди, ричить раптовою стихією і зникає

Залишаючи мене міркувати над цим.

І ти намагаєшся. Намагаєшся зачепитися,

За волосся коханки, за зап’ястя слів, зливу, грозу,

Уста, що видовжують шепотом мить,

Котра поволі зникає ховаючись за ширму,

Гачком за зябра, лопатою за землю чекаючи

На залізне коріння вічності,

За в’юнисту мелодику минувшини, протягуючи

У вушко ліричних спогадів,

За картину пристрастей,

За оману монотонного серцебиття,

Що відганяє тінь сумніву,

Котра визирає з тієї мізансцени.

Та іноді, бачте навіть вулкани,

Навіть вулкани...

30.07.2023

...

Володимир Каразуб

Дощ

Дощ швиденько лягає спати

на тротуари, бордюри та ямки,

І калюжам ще довго лежати

брудним відбитком малюючи замки.

Мрій узорами скло омиваючи

посуваючи світло долонею,

ясне сонечко світить над хмарами

пробивають не промені зонтики.

Тільки краплі стікають холодні,

Викликають ритуалами осінь,

Вітер вранці мурашками бігає,

Вдень тікає від літа мов гусінь.

...

Citrus _S_M

Нам намалює дощ

Живемо один раз,

Нам намалює дощ

Картину без прикрас,

І в цих краплинках сльоз

Забудемо про все.

А на десерт любов

Бажання принесе.

І знов бентежить кров

Це фото на стіні,

Без перешкод й умов

Ми забажаєм сни,

Де ми з тобою знов

Кохання пронесли

Через усе життя.

З початку почали

Без згуби й каяття.

Дощ-імпресіоніст

Розмалював вікно.

Життя, що має зміст-

Джек-пот, як в казіно.

01.08.23

...

Гретанія

Дощ у Львові

Іду по вулиці, обмитій

Львівським насупленим дощем.

І оглядаюся щомиті -

Чи крім дощу іде хтось ще?

Та лиш по ринвах краплі скачуть,

Стікають тихо на асфальт.

Вікна домів, неначе плачуть:

За чимось їм до болю жаль.

Ось - я і дощ! Тандем та й годі!

І я іду... І дощ - іде....

Тихенько дякую погоді,

Що нас, немов дітей, веде.

14.05.2016

...

Мирослава Сидор

Осінь у Львові

Осінь у Львові

Ох, ці осінні львівські вечори,

Овіяні димком смачної кави.

Нема у Львові кращої пори:

Сплелись в єдино справи і забави.

Минуло літо – легковажний сон.

Прокинулись - до суєти готові.

А за вікном - осінній саксофон

Нам грає блюз солодкої любові.

Злітають ноти в чисті небеса.

Вертаються багряним падолистом.

Чарує ця п’янка, терпка краса.

Дивує Осінь всіх художнім хистом.

Мигтять під ритми блюзу ліхтарі.

А леви задивились в срібні далі.

Так добре пити каву в цій порі,

Оту гірку із присмаком печалі.

16 вересян 2018

...

Мирослава Сидор

Осінній вальс

Осінній вальс

Вітер грає на струнах дощу

Цю мелодію тиху й тужливу.

І нема ні жалю, ні плачу.

Як симфонію, слухаю зливу.

Краплі б'ються об шибу до сліз.

І стікають по склі, вже безсилі.

Час нам снігу у коси наніс.

Але сніг той розстане у зливі.

Вдар, вітре, вдар

По струні мого серця, не бійся.

З хмар, лине з хмар

Ніким не записана пісня.

В такт, крокам в такт

Грім в литаври нам ритм вибиває.

Так, тільки так,

Душа свою пісню співає!

Змиє дощ і журбу і печаль.

Розведе гірчизну у водиці.

За минулим ніскільки не жаль.

Бо на крила його взяли птиці.

Понесли в синій вир, в синю даль.

Мов печаттю, там Сонце сідає.

Тільки спогадів сива вуаль

Пам'ять втомлену тихо вкриває.

Вдар, Вітре, вдар.

Ні, не страшно від щастя вмирати.

Жар, серця жар

До іскринки в любові віддати.

В такт, серцю в такт

Пролітають і зими і весни

Так, тільки так

Серце зболене знову воскресне!

18.10. 2019

...

Мирослава Сидор

Ми з Осінню - на "ти"

А я пишу тобі листи

І надсилаю Листопадом.

Бо ми вже з осінню - на "ти".

І в цьому є своя принада.

Мене манить отой політ

Її спокуси вогняної.

Хоч за спиною досить літ,

Та я боюсь лише застою.

Не дати холоду думок

В душі згасити жар любові.

Важливо все ж зробити крок.

А ми й до жесту не готові.

Не задивлятись в пустоту,.

Не дати їй нам сонце вкрасти.

Лист має взяти висоту,

Перед отим, як тихо впасти.

11 жовтня 2019

...

Мирослава Сидор

«Багряність твоя...»

***

У світлі Ейфеля

***

Дощ --

Моя любима погода,

Коли ніч приходить...

Осінь..,

Багряність твоя

Ностальгію життя

Родить

І..,

Що може бути

Краще,

Якщо краплі цілують

Лице..?

Хібо-що спокій

Душі,

Де спіють думи,

Якими сприймаєш

Втратами це...

Дощ --

Моя любима погода,

Коли ніч приходить..,

Бо осінь веде то,

Що серцем ще,

У світлі Ейфеля --

Бродить...

----------------------------

12.11.2023; Paris (Aurora)

===========================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998396

(Katynskyy Orest)

=======================

...

Катинський Орест

"ПІД ЧАС ГРОЗИ"

Як добре плакати під час грози,

Бо ніхто не бачить твоєї сльози

Й уваги ніхто не звертає,

Яку вагу капля сльози має.

Гуркіт грому в вухах лунає,

В душу невимовний страх вселяє,

Блискавка в очах сяє,

Аж серце моє завмирає.

Гроза ще триває й триває,

А в серці одне питання лунає:

Чи любить мене чи кохає?

Але відповіді просто немає.

А грім в вухах знову лунає

Й дощ на мене з неба ллє,

Він собою все заливає,

А серце в грудях палає.

Їм все відомо там на небесах,

Прощальних слів шепіт на губах,

Блискавка відбивається в очах –

Краплі на моїх щоках…

Як добре плакати під час грози,

бо не видно сльози

...

jozik

Гуляю Я без одежі, а Ти геть гола

Я хочу вертіти гори на долоні своїй,

Щоб небо прозоре крутилося довкола

Нас з тобою.

Дощо-граду вода захлюпоче у бій,

Гуляю Я без одежі, а Ти геть гола.

Затопить долину той проклятий дощ,

Що, мов холодний душ, огортав наше тіло

Тьмою і млою.

Накриє нас з щастя зроблений хвощ,

Колись Я скажу це прямо і сміло.

Я так хочу почути твій радісний сміх,

Коли в обійми мене свої забереш Ти

Тендітними.

Скою Я ніяк несповіданий гріх,

Зачеплю кайдани на твої зап‘ясти.

Ключ жаданий до них віддам Я тобі,

Щоб перемкнула сталеві кайдани на мене

Бурлака,

Щоб темрява радости затихла в душі,

Щоб тіло мовчало словом сирени.

Я розповідатиму тобі ті історії грішні,

Як гори звернулись, як кохання цвіло-світало

Промінням.

А Ти все слухатимеш, бо зорі неспішні

Чекали, поки століття століттям минало.

Ти всміхнешся, бо прещасливо вже жити

Ніколи не зможеш і ще раз ніколи без мене

Дурного.

І будеш вино червоне, що кров моя пити,

І будеш мовчки співати мені кантилени.

...

Рудавський Денис

Перекричати дощі

"Колись" - залишає надію на завтра...

Колись вона знову покине зеніти,

Сумні галереї медових ідей.

Ніколи не будуть кричати поети

В душі її сонцепрові́дних солей.

Колись вона знову полюбить розмови

Сумних тротуарів із дико-дощем.

А доти ховаються теплі промови,

Сковані ртуттю і жовто-плющем.

Колись вона знову погляне у небо

На збілені вати блакитних полів.

Це стане останнім у часі плацебо,

Стане останнім у сотах морів.

Колись вона буде ясніти від долі,

Яка подарує незмінний політ.

І буде шуміти у чисто-мінорі,

Знаходячи в пахощах теплий завіт...

13.10.2023

...

Сара Ґоллард

треба на посух

******треба - церковний обряд на прохання віруючих.

в осінній сині

між хмари сиві

у волі вітер

вівтар та витвір.

птахи та стріхи

мов крилобріхи -

у бік в останнє

листя спадання.

криві у крилах

в ширянь над силу

у простір неба

обрядом, треби.

Дажбога кличуть,

до вдачі зичуть.

аби взяв посох

та вдарив в посух -

хоч дощ не щирий

подав у ширі.

хай прополоще

степи та площі...

і він нагрянув

у страднім краю -

рясний у зливі,

водою гливий...

гливочервоні

в зорі стодзвонні -

сплелися в річку,

у жовту стрічку

ті води з неба,

з обряду треби

птахам та стріхам

на сон, на примхи,

на сум, на волод,

печаль та холод

в мовчаннях чайом.

а гойда в чаймах

неспокій вітру...

...сонанти літер

в осінній сині,

між хмари сиві..................

...

Ем Скитаній

осіннього вітру наспів...

душевно граєш...грай, саксофоністе.

цю пізню осінь, сутінки сумні...

моє життя летить пожовклим листям

і за вікном в дощах минають дні.

ввійду туди, у зморені тумани,

в порив рвучкий осінньої журби.

здіймає вітер золото оманне

і хмари в небі мов червоний пил.

...так дивно граєш!...грай, музико вправний,

мій біль душі...тривож печаль...молю!

я у коханні спогади розбавив.

з того чуття мої все у хмелю.

її там погляд мов любові заспів,

яка для неї просто звична гра...

зіграй, прошу, журбу мою на саксі,

музико гарний...оповідь зіграй.

хай оповідь візьму собі на згадку

і увійду у свій холодний дім.

...там, у саду... - там вітер ліру ладить

на спів осінній, тихий в самоті,

гойдає в ніч в спаданні сонне листя

і вже останню рве в зорю струну...

і за вікном нашіптував - так близько! -

мелодію бурхливу та сумну.

...

Ем Скитаній

осінь

вчора була спека,

а зараз іде дощ...

рівно так шелестить,

що я подумав, що

вже незабаром осінь!

вчора писали про те,

як спека здолала всі рекорди,

наприклад, в Європі

та Китаї,

а ще про Кримський міст

чи як там його –

Керченський?

цього літа,

вперше від 2019 року,

я задумався: а що далі?..

ну, тому що

від початку корони і

аж дотепер

все йшло, як за сценарієм:

новий президент, тоді

пандемія, тоді війна...

а що далі?

розумієте, економіка

не може бути ощадливою –

обережною може бути

тільки старість,

яка ніколи не зазіхне

на завзяття!

але якщо молодь

має винищити одне одного

тільки для того,

аби старим краще спалось –

то щось із тією старістю

не так!..

а з іншого боку, якщо

твій досвід нікому не потрібен –

то цей світ заслуговує

на павзу, аби отримати

час на роздуми.

тому що головний принцип

ошуканства –

не давати клієнту

спокою, гнати й гнати

його, аж доки він не віддасть

тобі все (гроші, життя

й навіть душу...)

скоро осінь, а отже

скоро всі знову

почнуть щось продавати!..

...

мелхіседек

Вирвані сторінки

Посічений зливою простір. Портик.

Над портиком небо і сонце в контурі,

Дрімає під сонцем осіння готика

Лісу,

І люди, забуті в своїй неволі

Стоять.

Жовтень читає свою новелу, —

Голосом сірим у водостоках,

І каркання ворона над верхів'ям

Сосен

Довершує вічно сумний

Солілоквій.

Так наче в кімнаті розкидані речі, —

Нічим не пов'язані віддихи осені,

В пісні дощу. А опісля — картеччю

В небо зривається зграя сполоханих

Птахів.

Холодно. Жовтень. Дороги калюжаться,

Казиться вітер і сонце казиться.

День, що минає обвитий тугою,

Лягає на землю чіпкою сажею.

От-от листопад.

24.09.2021

...

Володимир Каразуб
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
День народження Великого Кобзаря! 💙💛
09.03.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»

Т.Г.Шевченко

... Детальніше
Блоги
Мені сьогодні 30 років :) Катерина Бондарєва
29.03.2024
Можна написати дуже довгий пост про те, скільки я всього зробила, скільки країн побачила, проектів н ... Детальніше
Той морок Олександр Твін
29.03.2024
Сьогодні близько 13:00 викладу нове оповідання Доволі незвичайне темне фентезі Заходьте почитати) ... Детальніше
Про опенколМай Мальцев
29.03.2024
Миру! Одна з моїх неприємних робіт — розсилка повідомлень щодо не проходження текстів у номер. Я поч ... Детальніше
"Демони Розумового Горища" тепер і в аудіоформатіЮгин Кобилянський
28.03.2024
Неймовірна Dodo Vess озвучила декілька віршів з моєї збірки поезії "Демони Розумового Горища" Тому ... Детальніше
Коли є ідеї, але немає моральних силДар'я Мацелевич
28.03.2024
Всім привіт :) Я зараз трохи поміняла вид діяльності та проходжу навчання для отримання сертифіката. ... Детальніше
Про оповіданняДіана Вінтер
28.03.2024
Завжди, коли пишу або читаю оповідання, думаю, що його можна було б перетворити в книгу. Розкрити вс ... Детальніше
На Аркуші вже:
10065читачів
112860коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: