🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / #дощ (99)

Під дощем

Колись сидів під дощем на зупинці і написав хвилин десь за 10. Знайшов в себе в старому зошиті:

Під дощем

Ллється дощ і плаче вітер

Тихо ковдру стелить ніч

І скриплять деревні віти

Ми стоїмо — віч-на-віч.

Наче купол, парасоля

Накриває нас згори.

Нас обох зв'язала доля

В тиші темної пори.

Хай вгорі вирує буря

Вниз по стежках мчить потік

Ніхто долю не обдурить

Ми забули часу лік.

Ллються краплі наче сльози

І стікають по щоках

Пальці в'ються наче лози

Жар палає у серцях.

Лиш на мить вуста зіллються —

І з'єднаються серця.

Нам уже не розминуться —

Пливти разом до кінця

#Творча_майстерня

#Поетичний_спринт

...

Зорян Костюк (Костянтин Зотов)

Негода

Кружляла негода, кружляла.

Жбурляла світлом, жбурляла.

Дощу моя земле чекала —

Чистої сили з небес...

Верба сльози ховала,

До долу гілки схиляла,

Листям вітри зазивала...

Чекала земля чудес...

Лякала негода, лякала,

Ревіла, жбурляла, ковтала...

Громом думки гартувала...

Дух міццю землі воскрес...

Блищало на небі, блищало.

Кричало вороже, кричало.

А потім воно задрімало,

Неначе втомився Арес...

Верба шепотіла, співала,

Вітрами дощі зазивала,

Мою землю плекала...

В неї був побратим верес...

Кружляла негода, кружляла.

Жбурляла світлом, жбурляла,

А потім водою співала —

Чистою душею небес...

~квітень•2023~

...

Lexa T. Kuro

в кав"ярні...

в кав'ярні

загублені містом

в самотності я та осінь...

спливає захмарена днина

у сутінках мжею у млості.

і пісня бурхливого вітру

у кроні старого клена

як сповідь безмежна в зажурі

відлуннями в сьогоденні,

в якому мелодія тиха

вплелася у віти крони

задумливим сумом

наче

хтось грає на саксофоні.

і зустрічі тут як прощання,

і могоголосий гомін,

і за філіжанкою кави

раптовий

та щемний спомин.

авта у дощу віддзеркальні

в калюжах,

вітринах мокрих.

на хідниках малолюдних

обпалого листя охра.

в асфальті

неначе у часі

минулого дивні миті

веселого теплого літа,

у квітах ніжного вітру.

виходжу з кав'ярні у вечір,

в холодне забуте місто,

в обійми похмурих вулиць

під дощ цей,

що шепіт пісні.

ховаюся під парасолю...

цілує обличчя осінь

байдужа

немов самотність,

у волі що змерзла зовсім.........

...

Ем Скитаній

Знову дощ

…І знову дощ!

Чи небу мало неба?

Чи знов Господь наслав на нас потоп?

Стіна води – від мене і до тебе.

Я знаю: не врятується ніхто!

Не буде «тварі всякої по парі»,

Бо ми – не пара. Кожен сам собі.

…Вишневий цвіт на мокрім тротуарі,

Від пелюсток калюжі геть рябі…

18.04.2017

...

Музика

Дощ

Я тебе полюбила весною,

Полюбила, як дощ німе скло.

Але серце покрилось журбою:

Ти забув відчинити вікно.

Ти не мав ні потреби, ні хисту,

Щоб вдихати холодну любов,

Бо для тебе ті стежки тернисті -

Вічний страх, вічний біль, вічний схов!

Я до тебе кричати не в змозі,

Скло як терну колючі кущі.

Я не плачу: дощик - не сльози,

А молитва моєї душі.

...

Ївга Лютневська

Дощик

Звикли чути:

"... дощ іде...".

Якщо Дощ вміє ходити,

може варто дослідити,

що ж він ще вміє робити?...

Якщо чуєш, рясний стукіт

у вікно.

На дворі - журкіт.

То терпіння Дощ втрача -

ДРІБОТІТИ він почав.

Якщо, дивлячись в віконце,

крізь імлу не знайдеш сонця,

то наш Дощ тумани нищить

МЖИЧИТЬ,

МРЯЧИТЬ

І МИГИЧИТЬ.

Якщо склом, тяглись до низу,

краплі,

й злізли по карнизу,

то сумує Дощ, хандрить.

Від нудьги він КРАПОТИТЬ.

Може Дощ бешкетувати,

і запрошень не чекати.

Раптово з хмарки ВИПАДАЄ

В калюжах бульбашками грає.

А є Дощ потужний,

сильний.

Його носять хмари сиві,

переповнені водою.

ЛЛЄТЬСЯ Дощ з тих туч стіною.

А, якщо хтось Дощ роззлючить,

він стає смурним й колючим.

Кличе Вітер.

Мов мечем

СИПЛЕ краплі і СІЧЕ.

А буває Дощ-дитинка.

З сонцем грається в краплинки.

З теплим промінцем гуляє,

і тихенько НАКРАПАЄ.

Хтось любить під дощем гуляти...

Та, краще все ж, спостерігати

за ним в вікно.

І для порядку:

з чайком тепленьким і оладком.

28.09.22

...

Irina Velika

У снах моїх думками лиш про тебе...

Тривога серце розриває до нестями,

нестерпним болем сповнена душа.

В безсоннім сні блукаю довгими ночами.

В тім сні для мене ти немов чужа.

В тім сні тебе шукаю мила знову.

Так хочеться відчути ще оту любов.

В обличчя перехожих вдивляюся нервово,

твого шукаю там, а в жилах стине кров.

Огорнутий надією здіймаюсь до небес.

Ну де ж ти рідна? Тут тебе немає...

Тиняюся між сотнями примарених адрес.

Я чую як твій голос звідти долітає.

Я чую як мене гукаєш вдалині,

я вже біжу, ну зачекай хоч трішки.

Прокинувся... Я знову плакав уві сні.

Кохана, мені наснилася твоя усмішка.

Нестерпно проминає день за днем,

а я чекаю ночі, щоб заснути.

Прийди до мене уві сні хоча б дощем,

бо тільки тут ще можемо побути...

Вінтоняк Юрій

18,05,2023р,

...

Вінтоняк Юрій

Скрипаль на даху /Присвячено Харкову - Місту-Герою/

Скрипаль на даху*, розкажи, про що співають тобі небеса?

Що ти бачиш зверху? Чим тебе приваблює це місто?

Твоя мелодія почуттів - у дощах жива сльоза,

Наповнює живим теплом усіх, чиї почуття чисті...

Тебе чують закохані, луною повторюють цей мотив,

Переливи та відблиски тих почуттів, що воскресив ти завзято...

Бачиш, хтось поспішає кудись? Їм, на жаль, звук фальшивий...

Та й погода для них у всьому і завжди винна, проклята...

А коли всьому цьому хороводі життя... завмерти на мить...

Неосяжне небо нашіпче посмішки зірок і світлі ритми.

Ти знаєш, скрипаль, у тебе тепер є випадковий двійник.

Він грає твої мелодії, але в якійсь своїй палітрі...

Ти божевільний щасливець, твій світ у всіх на очах,

Але ж ніхто не замінить тобі ні скрипку, ні небо....

Навряд чи хтось зізнається чесно "я так теж зіграю душею в дощах"...

...Пластмасовим складно, коли їхні орієнтири - "видовищ і хліба"...

А ти вільний творець, ти живий, і тобі бути дано,

Твій світ дивовижний, світлий, теплий та чистий...

Мелодія ллється із серця в серця, ласкаво та легко,

Вірою у кохання в океані людей створює свою пристань...

Скрипаль на даху, розкажи про що співають тобі небеса?

Чим тобі зверху бачаться всі ці люди, і в їхніх ритмах місто?

Твоєї мелодії почуттів вторить живого дощу сльоза,

Наповнює живим теплом усіх, чиї почуття чисті...

~квітень•2021~

Відеокліп з моєю декламацією можно послухати у вкладці Буктрейлер

*«Скрипаль на даху» — бронзова скульптура скрипаля в Харкові, за задумом авторів, присвячена творчому потенціалу міста. Відкрита 18 квітня 2003 року, розташована на площі Конституції, 18/2, на розі даху будівлі. Робота скульптора Сейфаддіна Гурбанова. Прототипом скульптури ймовірно є альтист Юрій Башмет.

У листопаді 2016 року знамениту скульптуру демонтували із будівлі. Вулиця ніби осиротіла. Незвично було дивитися на порожній дах, адже скрипаля встигли полюбити усі харків'яни та гості міста. На сесії вимагали повернути скульптуру на колишнє місце, але для неї вже підшукали новий будинок – офісно-торгівельний центр на вулиці Сумській. Пам'ятник пообіцяли відновити. За виділені мерією гроші автор скульптури Сейфаддін Гурбанов створив другого скрипаля, котрий є повною копією першого. 15 березня 2017 року триметровий бронзовий монумент було встановлено на колишньому місці. ...Щоправда, тепер у Харкові живуть два брати-близнюки, два скрипалі:)

Задуманий як символ творчості, як образ усіх талановитих людей Харкова, "Скрипаль на даху" уособлює також музику кохання. Адже за легендою один талановитий юнак, студент консерваторії, закохався в прекрасну дівчину. Щоб розповісти про свої почуття та підкорити серце коханої, він, ризикуючи життям, піднявся на дах і на все місто зіграв для неї мелодію кохання. Ця музика продовжує звучати і до сьогодні. Не вірите? Спробуйте прислухатись. Тільки пам'ятайте: почути її може лише той, хто здатний на справжні почуття:)

...

Lexa T. Kuro

фантом дощу

тихо!

чуєте?...

тихше...

дощ у вікна б'є.

а хтось то там, за вікном

тяжко диха.

хтось то хмари ніччю п'є.

довгими нігтями

по дахам

нишком

шкребеться,

жалібно стогне

- ...пить...пить...пить... -

кащаві руки

здіймає вище...і вище!

стогнати продовжує,

гучно вить.

крізь вікна

уп'явся поглядом в нас.

долонями скло прогинає,

наближається ближче...все ближче!

в розум вселяє паніку,

жас.

...але що це?!...

бачите?...

тихше...

в сяянні блискавок

звалився в калюжі.

здійнявся з колін оце раптом

у повний зріст -

в розірваних хмарах

постав потужний

тінню над світом... -

химера!

потвора як...

несамовито кинув у Всесвіт

відчаю крик,

відлуннями грому

у небі зник!...

чуєте?...

тихше...

шурхіт

пташиних

крил.

...

Ем Скитаній

в замрії осінь...

в замрії осінь у природі.

дощі та вітер.

день мов сон.

краса та лагідність...

негода -

як примха, дійсність?...

чи закон?...

і стука дощ по парасолі

дрібними краплями імжи... -

чи стукіт той весела доля?...

чи то кохання у олжі?...

все загадково та непросто.

дилемою добра та зла.

чи, може, то сріблисті коси

імжею осінь розплела?... -

в калюжі, вимиті свічада,

в люстерко неба у імлі

спадають коси водоспадом,

на листя жовкле по землі.

мов золоті у вітах локи

на тротуарах та стежках,

які в стрімких дзвінких потоках

мов кораблями крізь роки.

неспішно линуть у майбутнє

на хвилях серця і душі

від сьогодення

в незабутнє

крізь тайну

осені

в дощі...

*****локи = локони

...

Ем Скитаній

Петро Гузiк "Гроза"

Я віднедавна полюбив дощі

Цей гуркіт грому, блискавки та грози

Тому що темно сині хмари в далині

Нагадують мені твоє волосся

Нехай між нами кілометри і міста

Та не боюся я обіймів самоти

Під звук дощу із книгою в руках

Грозою насолоджуєшся ти

Бо стукіт крапель він як музика небес

Звучить неначе голос твій дзвінкий

І коли блискавка запалить небеса

Серед дощу я бачу образ твій

Для тебе я писатиму вірші

Цей лиш один з небагатьох

В містах наших ідуть дощі

Для тебе,для мене для нас обох

Для М, завжди для М...

08.07.2024

...

На!Читай

Мелодія дощових крапель

Коли дощ паде холодний,

У весняний теплий день.

Відчуваю душевний спокій,

Який приходить з краплями небес.

Неначе серця стук у грудях,

Скачуть по сухій землі.

Кап, кап, кап,

Музика так грає.

До, Ре, Мі,

Вони ніби танцюють на скрипці.

Ах ті краплі дощу,

Пробуджують спогади важливі.

Але коли сонце світити починає,

Їх біля мене вже немає.

Але разом з цим,

Біль самотності зникає.

...

Яна Янко

Римована ніч

В домі вже панує тиша,

В підвіконня крапле дощ.

У сьогодні лиш година,

Потім завтра почалось.

Я сиджу рядки римую,

Хоч давно вже треба спати.

Знаю, є у світі люди,

Які будуть їх читати.

Тож ще трохи від сьогодні

Заберу в прийдешній день.

Бо коли рядки кладуться

Й серцю хочеться пісень.

...

Легрей

Пожовтіло листя - і жовтіє небо

Пожовтіло листя — і жовтіє небо...

А мені від тебе ласки більш не треба.

Опадає листя та й землі на груди,

А мені байдуже, що там скажуть люди.

Я зберу в долоні золотисту пряжу

І про нас нічого подрузі не скажу.

А забуті вірші нагадає вітер,

Ми були в коханні щирі неофіти.

Мабуть, просто в долі трохи інші плани,

Долі що до того, що у нас кохання?

Може, дощ кислотний на серця нам випав,

Пожовтіле листя пожовтіло в липні.

...

Юліана Нестерович

Ранкова прогулянка

Виходячи ранком

На прогулянку

Люблячи холод та вітерець

Після дощу,

Повітря неначе

Оживляє.

Хочеться кружляти,

Стрибати, танцювати...

Але зупиняє лиш одне...

Те одне, яке не дає

Дихати і жити спокійно.

Мрія лиш одна!

Щоб дощ змив

Усе те лихо

І тоді можна буде,

І кружляти, і співати,

І стрибати...

...

Хвилина душі

Безсмертя

Злива тягнула небом грозовий мелос

То виринала китом, що страшно сопів

І жбурляв на землю косяки риб зі свого нутра,

То чіплялась за шевелюри дерев, і струшувала паперівки туги

За мізансценою, шо досі нам не відкрилася,

Але задрапована світлим небом, димкою ночі,

Грозовими хмарами.

Я подумав, що добре бути зливою,

Спалахом, що являючись постає провидінням

Для людини та впивається у землю, у коріння рослин,

Збиває плоди, ричить раптовою стихією і зникає

Залишаючи мене міркувати над цим.

І ти намагаєшся. Намагаєшся зачепитися,

За волосся коханки, за зап’ястя слів, зливу, грозу,

Уста, що видовжують шепотом мить,

Котра поволі зникає ховаючись за ширму,

Гачком за зябра, лопатою за землю чекаючи

На залізне коріння вічності,

За в’юнисту мелодику минувшини, протягуючи

У вушко ліричних спогадів,

За картину пристрастей,

За оману монотонного серцебиття,

Що відганяє тінь сумніву,

Котра визирає з тієї мізансцени.

Та іноді, бачте навіть вулкани,

Навіть вулкани...

30.07.2023

...

Володимир Каразуб

Дощ

Дощ швиденько лягає спати

на тротуари, бордюри та ямки,

І калюжам ще довго лежати

брудним відбитком малюючи замки.

Мрій узорами скло омиваючи

посуваючи світло долонею,

ясне сонечко світить над хмарами

пробивають не промені зонтики.

Тільки краплі стікають холодні,

Викликають ритуалами осінь,

Вітер вранці мурашками бігає,

Вдень тікає від літа мов гусінь.

...

Citrus _S_M

Нам намалює дощ

Живемо один раз,

Нам намалює дощ

Картину без прикрас,

І в цих краплинках сльоз

Забудемо про все.

А на десерт любов

Бажання принесе.

І знов бентежить кров

Це фото на стіні,

Без перешкод й умов

Ми забажаєм сни,

Де ми з тобою знов

Кохання пронесли

Через усе життя.

З початку почали

Без згуби й каяття.

Дощ-імпресіоніст

Розмалював вікно.

Життя, що має зміст-

Джек-пот, як в казіно.

01.08.23

...

Гретанія

Дощ у Львові

Іду по вулиці, обмитій

Львівським насупленим дощем.

І оглядаюся щомиті -

Чи крім дощу іде хтось ще?

Та лиш по ринвах краплі скачуть,

Стікають тихо на асфальт.

Вікна домів, неначе плачуть:

За чимось їм до болю жаль.

Ось - я і дощ! Тандем та й годі!

І я іду... І дощ - іде....

Тихенько дякую погоді,

Що нас, немов дітей, веде.

14.05.2016

...

Мирослава Сидор

Осінь у Львові

Осінь у Львові

Ох, ці осінні львівські вечори,

Овіяні димком смачної кави.

Нема у Львові кращої пори:

Сплелись в єдино справи і забави.

Минуло літо – легковажний сон.

Прокинулись - до суєти готові.

А за вікном - осінній саксофон

Нам грає блюз солодкої любові.

Злітають ноти в чисті небеса.

Вертаються багряним падолистом.

Чарує ця п’янка, терпка краса.

Дивує Осінь всіх художнім хистом.

Мигтять під ритми блюзу ліхтарі.

А леви задивились в срібні далі.

Так добре пити каву в цій порі,

Оту гірку із присмаком печалі.

16 вересян 2018

...

Мирослава Сидор

Осінній вальс

Осінній вальс

Вітер грає на струнах дощу

Цю мелодію тиху й тужливу.

І нема ні жалю, ні плачу.

Як симфонію, слухаю зливу.

Краплі б'ються об шибу до сліз.

І стікають по склі, вже безсилі.

Час нам снігу у коси наніс.

Але сніг той розстане у зливі.

Вдар, вітре, вдар

По струні мого серця, не бійся.

З хмар, лине з хмар

Ніким не записана пісня.

В такт, крокам в такт

Грім в литаври нам ритм вибиває.

Так, тільки так,

Душа свою пісню співає!

Змиє дощ і журбу і печаль.

Розведе гірчизну у водиці.

За минулим ніскільки не жаль.

Бо на крила його взяли птиці.

Понесли в синій вир, в синю даль.

Мов печаттю, там Сонце сідає.

Тільки спогадів сива вуаль

Пам'ять втомлену тихо вкриває.

Вдар, Вітре, вдар.

Ні, не страшно від щастя вмирати.

Жар, серця жар

До іскринки в любові віддати.

В такт, серцю в такт

Пролітають і зими і весни

Так, тільки так

Серце зболене знову воскресне!

18.10. 2019

...

Мирослава Сидор

Ми з Осінню - на "ти"

А я пишу тобі листи

І надсилаю Листопадом.

Бо ми вже з осінню - на "ти".

І в цьому є своя принада.

Мене манить отой політ

Її спокуси вогняної.

Хоч за спиною досить літ,

Та я боюсь лише застою.

Не дати холоду думок

В душі згасити жар любові.

Важливо все ж зробити крок.

А ми й до жесту не готові.

Не задивлятись в пустоту,.

Не дати їй нам сонце вкрасти.

Лист має взяти висоту,

Перед отим, як тихо впасти.

11 жовтня 2019

...

Мирослава Сидор
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
9: Джулієт Флор-Лейбніц Нікка Вейн
12.07.2024
Ого, ще не пройшов місяць, а я вже працюю над продовженням Кришталевого Голосу😁 Дивовижно, чи не так ... Детальніше
АркушМері Поппінс
12.07.2024
У цей нелегкий для усіх нас час, коли усі ми потопаємо у вирі емоцій та страхів, таким неймовірно ва ... Детальніше
Зміна назви для збірки оповіданьNilett
12.07.2024
Через деякий час роздумів, я вирішила змінити назву збірці оповідань! Перша назва "Рулетка на життя ... Детальніше
Самвидав. 1.Маргарита-Віолетта Джейн
12.07.2024
Десятого липня, я зайшла на Аркуш і побачила, що в мене є вже 6 прозових оповідання. Потім я подумал ... Детальніше
«Прихисток» вже в друці!Олександра Буревій
12.07.2024
Мій містичний трилер «Прихисток» вже відправився в друкарню, а на Аркуші тим часом з’явився ознайомч ... Детальніше
Результати конкурсу "Купальські легенди"Інклюзивна спільнота "Творча майстерня"
12.07.2024
Нарешті! А ось і вони👉 результати жанрового конкурсу «Купальські легенди»☀️ У нас є три призових міс ... Детальніше
На Аркуші вже:
11728читачів
143130коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: