Обман

Чи можна назвати щирою правдою все те,

Що говорять, дивлячись один одному в очі?

Я б не рекла брехнею прояв своїх почуттів, проте

Усвідомлення сказаного приходить все ближче до ночі.

Слова, що звучали, здаються занадто банальними,

Надміру нормальними, або недостатньо правдивими.

Хоча в той момент свідомість вважала їх актуальними.

Може саме вона не дає нам стати ще більше вразливими.

Не дає відчути глибину емоцій і сумнівних страхів,

Пережити в повній мірі сказане словами.

Тож ховає за вуаллю прояв особистих жахів,

Видаючи брехню, що створює стіну між нами.

Може і немає сенсу у словах, якщо вони є тільки викривленням правди.

І неможливо точно передати зміст думок і почуттів.

Навіть максималізм в таких словах як «Ніколи» і «Назавжди»,

Не передасть так переконливо як ти того хотів.

Але питання важливіше: чи чесні ми самі з собою?

Наскільки сильний вплив оточення і зовнішніх обставин?

Як часто плутаємо спокій із журбою,

І відчуваємо «прийнятне» до загальних правил?

Як би не хотілось відповідь дізнатись,

Мати посібник із розуміння світу і власного «Я»,

Правда субʼєктивна, тож нормально сумніватись.

Бо свідомий сумнів, все ж краще, ніж незвідана брехня.