Село.

Старе село лишає слід по собі.

На все життя з дитинства, юних літ.

І справа не в селі, а у особі.

Що сокотила перший мій політ.

І я не я і хатки потемніли

І вулички звертають не в той бік.

Кудись роки мої на завжди відлетіли.

І цим нещадно вкоротили вік.

І вже м'яча ганяють інші діти.

Жалить кропива п'яти не мої.

У річці юність більше не узріти.

За нею в лісі плачуть соловї.

Лиш тіні ходять в вечір під тинами.

Не наче щось шукають на осліп.

Я бачив юність що біжить стежками.

Її хлопчина ще не вклав у сніп.

© Андрій Абрамов (Onra Onra).